Українська література » Сучасна проза » Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська

Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська

Читаємо онлайн Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська
все на своїй дорозі. Побачила перед собою пустку, очищену від усіляких перешкод — мурів, сторожі, родинних зв’язків, вірувань, звичаїв і тривоги власного серця, — пустку, що її повільно наповнювала постать Ясона.

— Я допоможу їм здобути Золоте Руно.

Сестри подали одна одній руки.

Халкіопа повернулася до синів, схованих у її ліжниці.

— Підете на «Арго» і скажете Ясонові, щоб опівночі був у гаю Гекати; там Медея навчить його, що має робити.


…де сходяться три дороги, де росте гай чорних тополь, де між тисом і миртом закопані символи воскресіння, — там здіймалася святиня Гекати. Медея увійшла досередини храму, щоб принести благальну жертву Тій, яка тримає ключі від пекельних воріт і від брам спасіння. Потім вийшла на дворище і звернула погляд у бік місяця. символу Великої Богині, про яку розповідали еолійці, що під час нічної мандрівки по небі закохалася в Ендиміона. Медея здійняла до неї руки, наче прохаючи допомоги.

…Ти теж закохалася в Ендиміона, побачивши його сплячого у латмійській печері. Ти теж палала пристрастю і жоден чарівний напій не міг її погасити. Ти теж сохла від туги, коли мусила покинути коханого після ночі здійснених мрій. Ти знаєш, що таке шаленство, від якого немає порятунку..

І здалося Медеї, що крізь шум тополь дійшов до неї голос самої Богині:

«Здобудеш Ясона. Зазнаєш із ним найвищої насолоди і сягнеш самого дна розпачу. Ні від чого тебе не звільнять, а ти ні перед чим не відступиш через кохання до нього. А тепер зроби серце своє твердим, наче камінь, щоб могло витримати муку, яка тебе чекає…»

Перед нею стояв Ясон.

Не знала, коли він прийшов і як довго пробув. Із небуття, в яке занурилась, вирвав її його голос:

— Чому ти стоїш бліда і тремтиш, наче птаха, піймана в сильце? Невже ти мене боїшся? Я прийшов лише як благальник, прохати тебе, щоб ти допомогла мені виконати завдання, поставлене твоїм батьком.

Це сказавши, опустився на одне коліно і чекав, що скаже Медея.

— Цар Аєт не збирається дотримати свого царського слова. Навіть якби ти вийшов із випробування переможцем, усі загинете. Вам слід якомога швидше тікати з Колхіди.

— Я не можу залишити Колхіду без Золотого Руна.

Медея притисла руку до серця:

— Дістанеш Золоте Руно.

— Колись Аріадна допомогла Тесеєві вийти з Лабіринту[111].

— Повернися на корабель і приготуйтесь рушати в дорогу. А коли посутеніє, пильно дослухайтесь, доки з Рівнини Ареса пролунає виклик. Я тричі покличу на ім’я наймолодшого сина Фрікса і нехай на цей знак «Арго» попливе до другого берега.

— Якщо повернуся живий і цілий із Золотим Руном до Ахайї, вдень і вночі пам’ятатиму, що це завдяки Медеї побачив я Іолк, моє рідне місто.

А коли казав так, наче очима душі побачив кам’яні мури Іолку та царський палац, де чекала його матір, а Медеї видалося, що з кожним сказаним словом він оддаляється від неї, відходить назавжди.

— Пам’ятай. Якщо здалека дійде до мене звістка, що ти забув ім’я Медеї, вишлю до Іолку посланця — подмух вітру чи птаха, що сяде у твоєму мегароні гостем непроханим і нагадає тобі про твою невірність.

— Можеш бути певна, що я прославлю ім’я твоє у всій Ахайї. Чоловіки і жінки віддаватимуть тобі почесті, наче богині. А коли б ти сама завітала до Іолку, оточеного пагорбами та багатого пасовищами і стадами, будеш прийнята як цариця. і сама застелиш шлюбне ложе і ніхто вже нас не розлучить до смерті.

— Поклянися, — сказала Медея.

Ясон неспокійно глянув на неї. У цю мить зрозумів, що на його дорозі стало кохання, невідворотне, як вироки Прях Життя; кров відпливла від обличчя до серця, щоки зблідли і стерпли руки. «Так, певне, почуваються людина, тонучи» — пробігла думка рештками тями.

— Клянуся, — шепнув.

— А тепер іди. Невдовзі світатиме. Я ще багато чого маю приготувати. Йди.


…Темними вулицями Аї, критими галереями, вузькими переходами і тісними брамами прослизала якась закутана у серпанок постать, прямуючи в напрямку Рівнини Ареса. Коли врешті дісталася гаю у святинному окрузі, тривожно роздивилася, а впевнившись, що ніхто її не переслідує, відкинула серпанок.

Це була Медея.

Мала на собі одіж весільну, дорогим камінням гаптовану, драконами та місяцями вишиту, сріблястий завій-серпанок на голові, але без черевиків, босоніж утекла з царського палацу, щоб легше вибратися із городу.

Обережно зійшла на берег і стала в тіні високого ясена.

По той бік ріки миготів ряд вогнищ, на тлі яких чорніла нава ахейців.

На «Арго» ніхто тої ночі не спав. Всі сиділи на палубі, вдивляючись у Велику Ведмедицю та Оріон, і ніколи ще рідні краї не здавалися їм такими далекими, як у цю мить. Панувала повна тиша, довкола не чути було ні людського голосу, ні собачого гавкоту, лише у пристані варварів, у гирлі Фасію, дико билися серця корсарів, непевних, що принесе їм доля.

Далеко, з другого берега долинув крик:

— Фронтіс… Фронтіс… Фронтіс…

Сини Фрікса пізнали голос Медеї, — і Ясон його пізнав.

— Елелею, іо, іо, — відповів Фронтіс бойовим закликом ахейців.

Аргонавти поквапом зайняли місця і вхопилися за весла, які занурили у воду, намагаючись якомога частіше ними змахувати. Медея, стоячи під ясенем, бачила, як нава повільно та безшелесно підпливає до неї. Ще корабель не дістався берега, а вже Ясон зістрибнув із борту та побіг до неї. За ним сини Фрікса.

Але Медея наблизилась до «Арго» і впала навколішки.

— Доведеться вам забрати мене з собою, бо тут загрожує мені погибель неминуча. Дістанете Золоте Руно і скарби з Аресової святині, але ти, Ясоне, мусиш присягнути перед товаришами своїми, що не покинеш мене, — адже я заради тебе зрадила рідну землю і найближчих своїх.

На це Ясон обійняв Медею і поважно мовив:

— Хай Матір-Земля і Зевс будуть мені свідками, що введу тебе до свого дому дружиною, як тільки припливемо до Еллади, — і ніколи не покину.

Те сказавши, простяг правицю, а, коли Медея подала йому руку, міцно її стис, і так вони стояли якийсь час злучені на знак того, що збережуть вірність одне одному.


Перед святинею Ареса, де ріс Зелений Дуб із повішеним на

Відгуки про книгу Жриці, амазонки та чарівниці - Ядвіга Жилінська (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: