Стоїк - Теодор Драйзер
І Ейлін, спокушена можливістю розважитися в компанії свого нового друга, вигукнула:
— Знаєте що? Я завтра ж запитаю Френка і скажу вам.
Після обіду Толліфер запросив її на регулярну вечірку у вівторок до Сесілії Ґрант — акторки, що грала в популярному ревю, і до того ж коханці графа Етьєна Лебара, дуже люб’язного француза, відомого всьому Лондону. Толліфер знав, що, постукавши в двері Сесілії, вони з Ейлін зустрінуть теплий прийом. А гості Сесілії — серед них якась ексцентрична графиня, чоловік якої був пером Англії — справили на Ейлін враження людей з вищого світу; тож вона остаточно переконалася, що, якими б не були мотиви Толліфера, його зв’язки куди ширші за її, а може, й самого Ковпервуда. І про себе вона одразу вирішила, що неодмінно поїде до Парижа.
Розділ 30
Грівз і Геншо, зрозуміло, не зволікаючи, познайомили Джонсона з усіма подробицями своїх переговорів з Ковпервудом, оскільки Джонсон і лорд Стейн, як і більшість пайовиків Електротранспортної компанії, були також зацікавлені в інших підземних лініях, і Грівзу й Геншо, як інженерам, важливо було заручитися їхньою підтримкою. Вони вважали, що як з технічної, так і з етичної точки зору вони діють цілком у межах своїх прав, адже опціон належить їм, і, отже, вони можуть розпоряджатися їм на свій розсуд, а крім того, хоча вони колись мали розмову з Джонсоном про те, щоб повідомити його, якщо вони знайдуть покупця, — вони нічого йому не обіцяли, а відповіли просто, що подумають. Їм нічого не було відомо про бесіду Джонсона із Джаркінсом і Клурфейном, тоді як Джонсона візит Грівза й Геншо зацікавив, і він з нетерпінням чекав, що вони йому скажуть.
У перші хвилини, коли вони розповідали йому про свою угоду, він з досадою подумав, що кращі можливості у майбутніх переговорах з Ковпервудом втрачено. Але потроху перспектива ввійти в справу з американцем стала здаватися йому менш неприємною й навіть цілком реальною. А той факт, що цей заокеанський ділок готовий був разом викласти на стіл тридцять тисяч фунтів стерлінгів плюс ще шістдесят тисяч за перерахування на його ім’я цінних паперів і, крім того, десять тисяч гарантійних, яких він не одержить, якщо не розпочне будівництво протягом року, викликав у нього захват. Вочевидь, покупка лінії Чаринг-Крос була для нього тільки зачіпкою, а насправді, як стверджував Джаркінс, Ковпервуд мав значно ширші плани: він безсумнівно планує об’єднати надалі всю лондонську підземну мережу. Тож чому б їм зрештою не взятися спільно за цю справу й не ввійти зі Стейном у підприємство Ковпервуда, перш ніж він встигне залучити когось іншого? У всякому разі йому і Стейну необхідно поговорити з Ковпервудом, і це можна буде зробити на засіданні в конторі Ковпервуда, де він буде присутній у якості офіційної особи при передачі лінії Чаринг-Крос.
О пів на дванадцяту, в день засідання, Ковпервуд сидів у себе в конторі разом з Сіппензом, котрий, походжаючи взад і вперед, намагався привернути увагу шефа своїми міркуваннями. Проте Ковпервуд був якось незвичайно замислений. Він діяв дуже швидко у властивій йому манері. Але ж це — чужа країна, і він не має ні найменшого уявлення про тутешні порядки і звичаї. Звісно, якщо він придбає опціон, це не заважає йому потім його позбутися, — але, з іншого боку, у всьому цьому була якась фатальність. Справді, якщо тепер, отримавши цей опціон, він сам випустить його з рук, це виглядатиме як авантюра, на здійснення якої в нього не вистачає ні мужності, ні коштів.
Саме в цей момент прийшли Джаркінс із Клурфейном. На їхніх обличчях було написане усвідомлення важливості дорученої їм ролі — адже сам Ковпервуд запевнив їх, що не забуде їх винагородити. Услід за ними з’явився секретар Сіппенза містер Дентон і агент Сіппенза — містер Остейд. Потім увійшли містер Кітередж, спадкоємець Сіппенза у керівництві чиказькими приміськими дорогами Ковпервуда, що приїхав до Лондона, аби обговорити з шефом деякі чиказькі справи. Останнім прийшов Олівер Бристол, молодий, але вкрай ревний юрисконсульт Ковпервуда, відряджений до Англії, щоб ознайомитися з місцевим порядком ведення справ. Він був готовий до свого першого завдання. Ковпервуд вивів на сцену цього разу так багато своїх людей не тільки для того, щоб мати свідків при оформленні угоди, але й для того, аби створити колорит і тло для себе й справити враження на англійців.
Нарешті рівно о дванадцятій з’явилися містер Грівз і містер Геншо в супроводі групи повноважних представників Електротранспортної компанії — Джонсона, Райдера, Келторпа і Делафілда. Містер Келторп був не хто інший, як голова компанії, містер Райдер — віце-голова, містер Джонсон — юрисконсульт. Усі вони були неабияк вражені, коли ввійшли до кабінету і побачили знаменитого мільйонера за своїм столом, а справа й зліва — його юриста і помічників.
Ковпервуд піднявся їм назустріч і дуже тепло й приязно привітався із Грівзом і Геншо, після чого ті за допомогою Джаркінса й Сіппенза познайомили один з одним усіх членів обох груп. Більше всіх інших увагу Ковпервуда, а також і Сіппенза привернув Джонсон. Ковпервуд зацікавився їм, оскільки знав про його зв’язки, а Сіппенз з першого погляду відчув у ньому суперника. Владна самовпевненість цієї людини і щось майже величне в його постаті, коли він, відкашлявшись, уважно оглянув усіх присутніх, немов учений ентомолог, що оглядає свої колекції комах, викликали обурення в Сіппенза. І не хто інший як Джонсон відкрив засідання.
— Отже, містере Ковпервуд, джентльмени, — почав він, — я вважаю, що всі ми досить поінформовані про суть справи, яка привела нас сюди. І тому насмілюся зауважити — чим швидше ми розпочнемо, тим швидше ми й покінчимо із цією справою.
«Скажіть на милість!» — презирливо прокоментував про себе Сіппенз.
— Думаю, це слушна пропозиція, — сказав Ковпервуд і, натиснувши кнопку дзвінка, наказав Джеймісону принести чекову книжку й папку з угодами.
Джонсон витяг з великого шкіряного портфеля, який подав йому його помічник, інвентарні й бухгалтерські книги Електротранспортної компанії, потім печатку, опціон і поклав усе це на письмовий стіл Ковпервуда. Ковпервуд разом із Бристолем і Кітереджем почав їх вивчати.
Після того як вони уважно перевірили всі документи, видаткові ордери й платіжні зобов’язання, Грівз вручив Ковпервуду опціон, який вони з Геншо
