Стоїк - Теодор Драйзер

— Дуже розумно, дуже розумно! — вставив Джонсон. — Цілком поділяю вашу точку зору, принаймні теоретично. Але не забудьте, що моє положення в цій справі трохи відрізняється від вашого. Як акціонер обох компаній я безумовно приєднуюся до вашої думки, що дуже мало доводиться чекати від тих, від кого це залежить. Одначе як юрисконсульт обох компаній я повинен зважувати, які наслідки може мати моя діяльність в цій подвійній якості. Ви самі розумієте, я не можу бути радником і тієї й іншої сторони. Я вважаю своїм обов’язком і від душі бажаю, не стаючи ні на той, ні на інший бік, ретельно розібратися в цій справі й постаратися якось об’єднати англійські й американські інтереси. Мені здається, що як юрисконсульта мене не може скомпрометувати те, що містер Ковпервуд звернувся до мене, аби з’ясувати загальні настрої. А як акціонеру компаній, я думаю, мені не забороняється вирішувати самому, який проект краще, і на правах приватної особи діяти відповідно. Сподіваюся, ви не бачите ніяких етичних заперечень із цього приводу?

— Ніяких! — засміявся Стейн. — Мені здається, це цілком чесна й правильна позиція для нас обох. Якщо ж вони заперечуватимуть, гаразд. Нас це не повинно турбувати. Ну, а містер Ковпервуд, звісно, сам про себе подбає.

— Що ж, я дуже радий, що ви так думаєте, — сказав Джонсон. — Мене, зізнатися, це трохи бентежило, але тепер, я вважаю, все може владнатися. І у всякому разі від цієї моєї бесіди з Ковпервудом ніякої шкоди не буде. А потім, якщо вас це влаштовує, ми можемо вжити подальших заходів. Я маю на увазі, уже втрьох, — обережно додав він.

— Звісно ж, утрьох, — підтвердив Стейн. — Тільки-но знатимете щось конкретне, одразу ж сповістіть мене. Принаймні, одну річ можна сказати з певністю, — додав він, потягуючись і знімаючи зі столу свої довгі ноги, — ми розбурхали це лежбище сплячих тварин. Вірніше, Ковпервуд зробив це за нас. Усе, що нам лишається, це причаїтися й спостерігати, куди вони кинуться.

— Цілком згоден, — сказав Джонсон. — Я знайду вас одразу ж після розмови з Ковпервудом.

Розділ 32

Обід у готелі «Браун» виявився доленосним не тільки для Джонсона й усіх, чиї інтереси він представляв, але також і для Ковпервуда й усього, чого він прагнув досягти, хоча ніхто з них тоді в повній мірі цього не усвідомлював.

Ковпервуду скоро стало відомо, що Джонсон дуже стурбований невдоволенням директорів і акціонерів акціонерних компаній лондонського підземного транспорту і, попри ввесь свій попередній ентузіазм, зараз воліє зайняти нейтральну позицію, поки не дізнається, що має намір запропонувати їм Ковпервуд. Однак Ковпервуд із задоволенням довідався, що Джонсон, зацікавлений перспективою великих доходів від майбутньої переустаткованої й удосконаленої підземної мережі, хотів би стати його компаньйоном, якщо це виявиться можливим. І оскільки Ковпервуд прагнув відновити свою репутацію в очах суспільства й реабілітувати себе у фінансових колах, він рішуче налаштований на те, щоб реалізувати цю можливість. Він почав з того, що попросив Джонсона сказати йому прямо, не приховуючи, які ускладнення і перешкоди чекають на іноземця, що береться за подібне підприємство.

Відчувши полегкість завдяки такій відвертості, Джонсон так само відверто розповів Ковпервуду, як стоять справи. Він, по суті, говорив так само, як зі Стейном про своє положення, і цілком недвозначно пояснив, що нехіть його хазяїв до великих соціальних та економічних змін, які досить повільно, але все ж відбуваються в Англії, — це нічим не виправдана впертість, навіть, прямо сказати, тупість. Він сказав, що в них і дотепер немає реалістичного, тверезого уявлення про те, як підійти до цього завдання. А інтерес, який у них тепер з’явився до підземки, викликаний не серйозним наміром вирішити наболіле питання, а просто заздрістю й страхом, що чужинець може вихопити цю справу з їхніх рук. Сумно визнавати, але це факт. І як би не хотілося йому приєднатися до Ковпервуда й підтримати його безумовно розумну програму — у нього зв’язані руки, бо якщо його, юрисконсульта Метрополітен і Районної, запідозрять у сприянні іноземцеві, що задумав захопити лондонську підземну мережу, — ніхто не подумає про те, що він керується своїми приватними інтересами пайо­вика, — він викличе загальне обурення, втратить всі свої зв’язки і можливості, що дуже ускладнює його становище.

Тим не менше Джонсон уважав, що з боку Ковпервуда справа цілком законна і з чисто практичної точки зору доцільна. Тому він готовий допомагати йому, наскільки це можливо. Але для цього він повинен ознайомитися із планом Ковпервуда у всіх деталях, щоб розуміти, в якій мірі він зможе брати в цьому участь.

Особистий план Ковпервуда насправді був набагато хитрішим і жорсткішим, ніж Джонсон міг собі зараз уявити. Спочатку, скориставшись престижем і перевагами, що їх давала йому покупка однієї тільки лінії Чаринг-Крос, і розраховуючи на ще деякі контракти, затверджені парламентом, що знаходилися в руках людей, які не мали грошей для їхнього здійснення, Ковпервуд думав поволі їх скупити, не кажучи нікому ні слова. А пізніше, якщо йому доведеться зіткнутися з надто завзятим спротивом, він зможе поєднати їх і запропонувати лондонцям свою власну, нову підземну мережу, — такий хід безумовно змусить його ворогів піти на його умови. Однак, маючи в руках Чаринг-Крос — спадкоємицю колишньої Електротранспортної компанії, — він готовий за необхідності по­ступитися значною часткою своїх акцій на користь англійських інвесторів, які могли б допомогти йому отримати контроль над Районною підземною дорогою.

Хоча Ковпервуд говорив Береніс, що він думає організувати лондонське підприємство на значно вищому рівні, ніж усі його колишні підприємства, тим не менше він з досвіду знав: насамперед необхідно забезпечити собі левову частину доходу, і принаймні доти, доки в нього не буде впевненості, що його не обдурять, цілковита чесність із його боку є просто смішною і самогубною. Його принцип полягав у тому, щоб забезпечувати собі в будь-якій акціонерній компанії, яку він очолював, щонайменше п’ятдесят один відсоток акцій, а також п’ятдесят один відсоток акцій різних дочірніх підприємств, які він завжди засновував і якими управляв через підставних осіб.

Так, наприклад, для електрифікації задуманої лінії він вирішив заснувати особливу компанію з устаткування й будівництва підземних станцій, яка отримала б контракт спеціально