Ідеаль, або На поміч, пардон - Фредерік Бегбедер

тому що я не можу не припустити, що вони брали участь у цій справі. Так, рада директорів компанії «Ойлнафта» готова надати компетентним органам усі необхідні відомості, що допоможуть пролляти світло на найкривавіший терористичний акт, скоєний на території Москви від 2002 року. Група «Ойлнафта» рішуче заперечує обґрунтованість чуток про існування в Чечні якогось заводу з переробки материнського молока, а також фабрики з виробництва людських сліз у Комсомольську, де начебто силоміць утримують жінок з метою продажу продукції, яку вони виробляють, як молодильного косметичного засобу. Те, що стверджує «Нова газета», — чистісінька брехня: причетність нашої групи до садомазохістськаих сайтів, що пропагують бичування і розп’яття молодих жінок (extremepain.org, whippedass, com, extremebrutality, unhumansadism, executionsofvirgins, teentittorment і crucifiedteens) ніхто ні встановив, ні довів, і я, голова групи «Ойлнафта», категорично її заперечую. Що ж стосується сайтів fragilehostage.com, unwantedfuck і freshrussiantears, то їх зареєструвала інша філія нашої компанії, котра випускає ДВД з садомазохістським порно. Всі учасники тих фільмів повнолітні й працюють з нами на добровільній основі. Ці наклепницькі чутки є спробами прихильників пуритантства дестабілізувати наші підприємства, що неприйнятне вже саме собою і підриває престиж марок нашої компанії. «Ойлнафта» залишає за собою право звернутися з цього приводу до компетентних судових інстанцій на території Російської Федерації та за її межами (компанія «Л’Ідеаль» вже скерувала скаргу до Європейського суду з прав людини). Мені нема чого додати з приводу цієї справи, що глибоко обурює і засмучує мене, як і всіх мешканців нашого міста, зокрема, православну громаду, до якої я маю честь належати, а також мою родину і моїх близьких, всю глибину скорботи яких ви уявити не можете. Заявляю, що, попри моє єврейське походження, я був одним із засновників у 1994 році комітету спонсорів, що поклав початок фінансуванню будівництва храму Христа Спасителя. Дозвольте мені висловити солідарність і принести співчуття всім родинам, що утратили своїх близьких внаслідок цього страшенного, нелюдського і блюзнірського вчинку. Я приєднуюся до молитов усієї «Єдиної Росії» й хочу засвідчити свою незмінну підтримку президента Путіна в його боротьбі за справедливість. Настане такий день, коли нам доведеться замислитися над цілковитим і остаточним звільненням святої руської землі від оцих бойовиків, а також покарати тих, хто ставить під сумнів національну велич Росії і плює в душу нашій великій державі. Цю боротьбу провадить наш президент і провадитиме його наступник, якого обере народ. Поки російській національній єдності загрожує терористична небезпека, на чолі демократії мають стояти люди, які дадуть їй відсіч.

Частина четверта

Осінь (Osen)

Утіхо моя незабутня! Поки будуть тебе пам'ятати вигини ліктів моїх, поки ти ще на руках і вустах моїх, я побуду з тобою. Виплачу я сльози за тобою в чомусь гідному, в тому, що залишиться. Пам'ять про тебе запишу я в ніжному, ніжному, щемливому печальному зображенні. Залишаюся тут, поки не зроблю цього. А потім поїду й сам.

Борис Пастернак, «Доктор Живаго»

1

Сива волосина в мене на чолі майоріла, немов білий стяг, сповіщаючи смерті, що я вже вирушаю в її обійми. Дякую тобі, панотче Ієрохіромандрите, що ти знову впустив мене у свої мармурові володіння. Я нанюхався кокаїну по самісіньку зав’язку. Три тижні вже пхаю свого носа, куди він не влазить, ха-ха-ха! Осіння мжичка розмиває мою душу. Ніяк не втямлю, як діє оце білясте небо: то воно морозить нас, то душить. А я ж сподівався вийти на пенсію й перебратися до Росії! Парафіяни, певне, вже зачекалися, не будемо марнувати твій священний час на мою кокаїнову балаканину. Я хотів перепросити тебе за оті непристойні історії, якими набридав минулого разу, а головне, за те, що ти не здав мене куди слід. Авжеж, розумію твоє обурення. Але таємниця сповіді ще не привід, щоб цілісінький день слухати мою дурнувату маячню. Ботокс гальмує м’язи, а мені й варто було б його впорснути в мізки. Прости мені сімдесят сім разів по сім, тобто п’ятсот тридцять дев’ять разів! Бачу добре, що ти не маєш бажання знову слухати мене, надто ж як взяти до уваги те, що уживав я на зло твою довіру і розбестив її величність Лєну Дойчеву. Перепрошую, звісно, але мені довелося обкласти твою пишну кам’яницю динамітом, напхати вибухівки в ці прегарні колони і надіти пояс шагіда. Буде дуже недобре, якщо мені доведеться натиснути кнопку. Та якщо вже казати про це, то Сталін вже якось знищив цей храм, у 1931 році, а Хрущов навіть побудував на його місці басейн з підігрівом під відкритим небом! Найбільший на світі, пам’ятаєш? Його ще здаля видно було, спробуй не помітити, як здіймаються у небо хмари пари у кружлянні хурделиці, адже та тепла хмара дуже скидалася на атомний гриб… Про таке видовище ліпше тільки згадувати. По суті, кам’яниці не менш ламкі, ніж моє і твоє життя, еге ж? Дивний твій храм, тут і темно, і видно заразом. Люблю я твій холодний пустельний неф, та деколи у ньому так тоскно буває! Подумати лишень, Сталін хотів побудувати на цьому місці велетенський хмарочос, вищий за Емпайр-стейт-білдінг, ото таку ленінську вежу зі статуєю засновника СРСР вгорі, нашого любого Владимира Ілліча Ульянова, з такою самою борідкою, як і в мене оце. Засновник линув би у хмарах, вказуючи шлях одній окремій країні! І Сталін ще хотів, щоб він був вищий од статуї Свободи! Купа навіженців, їй-богу! Шкода буде, як від твого храму залишиться тільки підземний паркінг, де зараз стоїть моє авто. Воно таке мені дороге: це новісінький «порш-каєн» зі шкіряними сидіннями і ДВД на три диски, подарунок мого Любого Нового Росіянина. Змилуйся, не допусти, щоб він став купою брухту під уламками, хоч вони і священні.

2

Як ти знаєш, любий мій богослове, щоразу як мені недобре, я іду до Ісуса Христа. Цей чолов’яга є моїм ліком від отрути. А що ти гідний його представник, то я на все готовий, аби лише висповідатися. Не переймайся, я не хочу жертв. Звичайно, мені легше стає, коли я падаю навколішки коло тебе, адже церква — це мій ксанакс. Христос дуже гарно освітлений у тебе за вівтарем. Усі ці ряди свічок тішать моє серце. Гадаєш, Він справді віддав за нас життя, як ото чеченець-смертник? Годі вже вдавати то розгніваного, то приголомшеного. Всі ми знаємо, що Христос недобре скінчив. Авжеж, правда твоя. Він воскрес. Ось ти і здогадався, чому я тут. Мені теж кортить бути як Він.