Шляхи свободи. Зрілий вік - Жан-Поль Сартр
Зненацька він подумав про Марсель, побачив її, похмуру і голу в рожевій кімнаті, й додав наполегливим тоном, який здивував і його самого:
— Жаку, мені справді потрібні гроші.
Жак із зацікавленням поглянув на нього, і Матьє закусив уста: коли брати були разом, то в них не було звички так відверто виявляти свої почуття.
— До такої міри? Дивно. Ти, однак, останній… Зазвичай… зазвичай ти позичаєш у мене небагато, бо не вмієш чи не хочеш орґанізувати себе, та я б ніколи не подумав… Звичайно, я ні про що в тебе не питаю, — трохи допитливо докинув він.
Матьє вагався: може, сказати, що це для сплати податків? Та ні. Він же знає, що я сплатив їх у травні.
— Марсель вагітна, — раптом сказав він.
Він відчув, що стає червоний, мов рак, і стенув плечима, врешті, чому б і ні? Та звідки ж цей несподіваний пекучий сором? Він аґресивно поглянув братові в обличчя. Жак немов би зацікавився.
— Ви хочете дитину?
Він вдавав, що не розуміє.
— Ні, — гостро відказав Матьє, — це сталося випадково.
— Мене це теж дивує, — сказав Жак, — але ти міг би довести до кінця свої експерименти з усталеним життєвим ладом…
— Авжеж, тільки не про це йдеться.
Запала мовчанка, потім Жак спокійнісінько запитав:
— Та й що ж? Коли весілля?
Матьє почервонів од гніву: як завжди, Жак відмовлявся чесно розглядати ситуацію, він просто кружляв довкола неї, а водночас його розум силкувався знайти орлине гніздо, звідки він міг би уважно наглядати за поведінкою інших. Що йому там не казали б, що не робили б, а першим його стремлінням було стати понад суперечками, споглядати він міг тільки згори, в нього була пристрасть до орлиних гнізд.
— Ми вирішили, що вона зробить аборт, — брутально сказав Матьє.
Жак навіть оком не моргнув.
— Ти знайшов лікаря? — байдуже поспитався він.
— Так.
— Надійний чоловік? Судячи з того, що ти мені казав, здоров'я в цієї жінки вутле.
— В мене є друзі, які ручаються за нього.
— Так, — мовив Жак, — так, звичайно.
На мить він заплющив очі, потім розплющив їх і зчепив пальці рук.
— Загалом, — сказав він, — якщо я правильно тебе зрозумів, з тобою сталося ось що: ти дізнався, що твоя подруга зайшла в тяж; одружуватися ти не хочеш із принципових міркувань, та по відношенню до неї вважаєш себе пов'язаним зобов'язаннями, причому такими ж тісними, як і шлюб. Не бажаючи ні одружуватися з нею, ні псувати її репутацію, ти вирішив дозволити їй зробити аборт у найкращих умовах, які тільки можуть бути. Друзі порекомендували тобі надійного лікаря, той вимагає чотири тисячі франків, і тобі не залишається нічого, як тільки знайти цю суму. Так?
— Точнісінько так! — відказав Матьє.
— А чому гроші тобі потрібні аж так терміново, на завтра?
— Лікар, про якого я казав, за тиждень вирушає до Америки.
— Гаразд, — мовив Жак, — усе зрозуміло!
Він підняв зчеплені руки на рівень очей і поглянув на них з таким виразом, неначе йому треба було всього лиш зробити висновки з того, що йому допіру було сказано. Та Матьє не обманював себе: так хутко адвокат рішення не приймає. Жак опустив руки й, розчепивши їх, поклав на коліна, він відкинувся у кріслі й очі втратили свій блиск. Сонним голосом він сказав:
— Зараз до абортів ставляться дуже суворо.
— Знаю, — відказав Матьє, — деколи на них щось немов би находить. Вони кидають до в'язниці кількох нещасних повитух, у яких немає протекції, та справжніх фахівців ніколи не чіпають.
— Ти вважаєш, що тут є несправедливість, — сказав Жак. — Я цілковито згоден з тобою. Та я не засуджую цих заходів так само безоглядно, як ти. Ситуація склалася таким чином, що твої нещасні повитухи — це аптекарки або просто жінки, що незаконно здійснюють аборти, вони часто калічать пацієнтку своїми нестерильними інструментами; облави здійснюють відбір та й годі.
— Так от, — втомлено сказав Матьє, — я прийшов до тебе позичити чотири тисячі франків.
— А ти, — сказав Жак, — а ти певен, що аборт узгоджується з твоїми принципами?
— А чому б і ні?
— Не знаю, тобі видніше. Ти пацифіст із поваги до людського життя, а хочеш життя обірвати.
— Я все вирішив, — сказав Матьє. — Може, я й пацифіст, але людського життя я не шаную, ти щось наплутав.
— Ти диви! А я думав… — здивовано промовив Жак.
Він глянув на Матьє із веселою погідністю.
— І ти вбрався в шкуру дітовбивці? Це тобі так не личить, мій бідолахо Тьє.
«Він боїться, що мене схоплять, — подумав Матьє, — він не дасть жодного су. Треба було йому сказати: якщо ти позичиш гроші, то ніякого ризику для тебе не буде, я звернуся до бувалої людини, котра не стоїть на обліку в поліції. Якщо ж ти відмовишся, то доведеться послати Марсель до якої-небудь аптекарки, й тут я нічого не ґарантую, тому що поліція знає їх усіх і може вкрутить їм хвоста хоч зараз». Та ці арґументи були надто прямолінійні, щоб уплинути на Жака; Матьє просто сказав:
— Аборт — це не дітовбивство.
Жак узяв цигарку і запалив.
— Авжеж, — з байдужністю відказав він. — Я згоден: аборт — це не дітовбивство, це, сказати б, метафізичне вбивство. — Він поважно додав: — Мій бідолашний Матьє, в мене жодних заперечень немає проти метафізичного убивства, а також проти гарно спланованих убивств. Але те, що метафізичне убивство здійснюєш саме ти… ти, отакий, який ти є… — Він осудливо клацнув язиком.
От і все, Жак відмовляв, Матьє міг забиратися геть. Він відкашлявся і задля очистки сумління ще поспитав:
— Значить, ти не хочеш мені допомогти?
— Зрозумій мене правильно, — відказав Жак, — я не відмовляюся зробити тобі послугу. Та чи справді буде це послуга? Втім, я певен, що ти легко знайдеш потрібні кошти…
Він хутко підвівся, немов би прийняв рішення, і дружньо поклав руку на братове плече:
— Слухай-но, Тьє, — гаряче мовив він, — припустимо, я тобі відмовив: не хочеться пособляти тобі у самообмані! Та я запропоную тобі інше…
Матьє, що вже було підвівся, знову сів у фотель, і його охопив давній братній гнів. Цей лагідний і твердий доторк до плеча був нестерпний; він відкинув голову назад і побачив Жакове обличчя.
— Самообман! Послухай, Жак, скажи краще, що ти не хочеш влипнути в халепу з абортом, якого ти не схвалюєш, або ж у тебе немає зайвих грошей, це твоє право, і я не матиму до тебе урази. Але
