Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік
Кеммі Елліот: Зі сторчаком, що контуром випинається з однієї сторони джинсів, майже пульсуючи в такт із серцебиттям, Рент іде до медпункту. Кнопки на його сорочці клацають гучно й швидко, мов попкорн.
Сайлас Гендерсен (☼ друг дитинства): Найдавніша жіноча відмовка від будь-яких занять — сказати, що в тебе «болі». Просто шифр, який дає шанс випити кілька таблеток аспірину й прогульбасити півсеместровий іспит із тригонометрії. Якщо подумати, у пацанів нічого такого немає.
Лоуелл Річардс (☼ учитель): Сформувався чіткий логічний зв’язок між сонячною погодою та кількістю хлопців, що потерпають від хворобливої ерекції пеніса. Власне, незручність була не так у самих пенісах, як у неможливості приховати їх у такому набряклому стані. Ба більше, юрист округу зауважив, що ввести дрескод, який передбачає стриману, скромну, щільну нижню білизну, буде нереально, і це тільки погіршить ситуацію, привернувши надмірну увагу до питання.
Наші головні зусилля були спрямовані на те, щоб. вирішити питання налитих фалосів непрямо, обхідними шляхами. Юрист округу порадив не засуджувати прямо ерегування на території школи. Жоден повноважний представник округу не мав визнавати, намагатися приховати або припинити жодні помітні ерекції.
Кеммі Елліот: Найбільшою таємницею Рентового життя був його одяг. Удома він мав шафу, вщерть напаковану сорочками, брюками, джинсами та жилетками. Вішаки були почеплені так щільно, що поперечина в гардеробі прогнулась посередині під вагою. Проблема була в тому, що Айрін Кейсі не могла не творити. У неї не виходило не виражати себе. Вона весь час опановувала нові навички, вишиваючи соняхи чи листя плюща. Усміхнені півмісяці та зірки. Пробувала аплікації-самоклійки та фарби з блискітками. Хромовані заклепки. Батик та «виварювання». Місіс Кейсі сиділа скулившись по півночі й шила до сліпоти при слабенькому світлі, намагаючись перетворити звичайний одяг у щось особливе.
Рентову гідністі ніяк не вражали блискучі веселки та вишивка на одязі старшокласника, але він не міг стерпіти того, що діти казали про роботу його мами. А діти казали, що з неї жахливий художник. Казали, що в неї нема й на дрібку таланту. Він не носив своє серце на рукаві. Більше було схоже на те, що вона пришила Ренту на рукав своє власне.
Лоґан Елліот (☼ друг дитинства): 3 Рентом був цілий натовп нас, охоплених божевіллям. Натовп, що кричав про рівні права для ерегованих, заявляв, що нас притискають, і палив бандажі на шкільній парковці.
ЛейфДжордан(☼ друг дитинства): Рент був нашим захисником, наші вимоги включали терапевтичну їдальню, що функціонуватиме безперевно, адже всім відома неможливість одночасно споживати їжу та зберігати ерекцію. Ми вимагали відкритого, рівного визнання наших біологічних… — і на наступному слові ми застрягли. Чи можна це назвати «труднощів»? «Перепон»? Чи «нашої біологічної недієздатності»? Це останнє слово — ми з ним незле намучилися.
Зрештою всі погодилися на формулюванні «тягар», вимагаючи: «Повного та рівного визнання того природженого тягаря, покладеного на чоловічу анатомію». Послухайте, як приємно й шляхетно звучить оце «тягар».
Боді Карлайл: За всі нудні роки викладання алгебри в містера В було небагато можливостей навчитися, як бути з потенційно небезпечними для життя ургентними сторчаками. Виявляючи себе геометричним ідіотом чи демонструючи всьому класу сторчак, ти однаково втрачаєш гідність. Принаймні саме так поставив цю складну проблему Рент, і містер Вайланд намагався гідно пережити розмірковування під тиском усіх цих завмерлих в очікуванні поглядів.
Лейф Джордан: Може, ми б умовили якогось лікаря назвати це «синдромом хронічного сторчака».
МеріКейнХарві (☼ учителька): Рент Кейсі особисто сказав йому: «Ось. Це моє щеплення від сорому та приниження на уроках геометрії. Віднині й довіку».
Кеммі Елліот: Були діти, начебто виховані, що підіймали руку й казали: «Перепрошую, міс Харві…» Казали: «Понад усе на світі мені б хотілося розібрати зараз це чудове речення, але мене катує цей шматок чавуна, що так почервонів, аж болить…»
Чесне слово. Діти казали: «Може, якщо я трохи подихаю свіжим повітрям…» Поки півкласу не опинялося надворі.
Лоуелл Річардс: Викладачі не наважувались вимагати від учнів чоловічої статі повної включеності в заняття, бо побоювалися, що хлопці, змушені вставати, виказуватимуть непристойне збудження, яке спричинятиме хаос у класі та підриватиме авторитет учителя.
Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): Якби ми з вами говорили про природні ерекції, це була б зовсім інша справа. Але це були аптечні, спричинені хімією сторчаки, що з’являлися за бажанням, аби порушити мирну шкільну атмосферу.
Лоуелл Річардс: Попри те що звідусіль долинали чутки про деяких студентів, які вживають препарати, призначені для лікування еректильної дисфункції, юрист округу вирішив, що поки немає достатньої підстави вимагати від учнів аналізу сечі. Юридична рада попередила, що хоч деякі з ерекцій можуть бути результатом уживання незаконно добутих ліків, які відпускаються виключно за рецептом, все-таки більшість випадків генітального збудження спричинені природою й, отже, підпадають під захист «Закону про американців з обмеженими можливостями». За порадою юриста шкільного округу адміністрація організувала презентацію виключно для учнів чоловічої статі з певних вікових груп.
Д-р Девід Шмідт (☼ міддлтонський лікар): Мої слайди містили кольорові фото, на яких зображувалися пеніси, уражені довготривалим пріапізмом і, як наслідок, гангреною. Спеціально для цієї лекції я відібрав найтяжчі випадки, зображення членів, у яких крайня плоть, голівка та печеристе тіло потемніли до пурпурово-чорного або райдужного темно-зеленого кольорів, типових для розвиненого некрозу в збіднілих на кисень тканинах.
Сайлас Гендерсен: Деякі хлопці брали шнурок і перев’язували собі причандал. Інші носили огірок. Звісно, перев’язувати штуку, наповнену кров’ю, — це могло бути доволі боляче, але постійний контроль за положенням огірка забирав усю увагу. Хай Господь милує, але бачили б ви тих чуваків, які шкандибають перевальцем до сортиру, щоб усе поправити, й на півдорозі з їхньої холоші на підлогу гепається огірок або цукіні.
Пацани називали це «виставляння», «плямування» чи «засування».
Плямування — це коли береш на кінчик пальця трохи олії або шампуню (чогось достатньо
