Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Йобана правда полягає в тому, що ціла індустрія продає свій продукт гівнюкам.

Того дня коли «Маленька Беккі успішно шукає скарби» потрапила на полиці, черга з засранців тяглась аж за ріг. Ми штовхнули щось близько п’ятнадцяти сотень копій.

На полиці «Наш вибір» мої улюблені транскрипти стоять під шаром пилу. Ніхто не хоче підключитися й пережити десять годин «Вогнепального поранення на полі бою» або «Останні хвилини серед живих: фінальні миті на борту в найгірших авіакатастрофах світу». Оце паскудство я люблю. Мені найбільше подобається частина, де очевидець щойно-щойно розпочав виводити своє пікове переживання. Він тільки під’єднався, щоби писати копію, і ви можете понюхати реактивне паливо за мить до того, як воно спалахне. Ви можете розсмакувати бурбон, який усе ще в нього в роті. Пасок безпеки такий тугий, що врізається у ваші стегна. Поруччя двигтять під вашими ліктями, все тіло дерев’яніє, суглоби трощаться під щільно стисненими м’язами. Потім, як у кінці всякої пересприйнятої смерті, іде різкий сплеск там, де припиняється передача. Останній нервовий імпульс того хлопця, виведений на мобільник його дружини.

Коли ви під’єднуєтесь до свого порта в задній частині вашої шиї, щоб передати запис ваших нервових подразників, коли ви транслюєте свої переживання, офіційно це називається «виведення».

«Художник-записувач» — це офіційний термін для означення будь-кого, хто бавиться з мозковими копіями, незалежно від того, чи ви завантажуєте, чи форсуєте, чи пом’якшуєте доріжки.

І навіть не сподівайтесь продати свій витвір мистецтва. Жодна студія не візьме радикально-одурілий пік для масового продажу. У студій свій маркетинговий жаргон. Вони викидають на ринок «Подорож до Антарктики», сприйняту крізь очевидця типу Роберта Мейсона, якусь бездоганно ґречну пару очей та вух. Але студії ще й підсолодять цей форсований пік пересприйманням його крізь кастрованого кота, католицького священика, домогосподарку, перекачану естрогенами. Ринок підкорюється цукерочкам, солоденькому лайну.

До того ж у вас є нові автоматичні переривачі. Якщо якоїсь миті під час форсованого піку частота й наповненість вашого пульсу або рівень кров’яного тиску перевищать федеральні норми, підключення зупиняється. Просто купка юристів намагається прикрити індустрії її колективну дупу.

Підсолоджене, пом’якшене, обережно змішане лайно є ідеальним подарунком.

Це вже занудливо понад усяку міру, але наш бестселер з-поміж усіх переживань останнього року називався «Паротяг через країну». Їй-богу, не брешу. Сімдесятидвогодинний набір підключень у подарунковій коробці, в якому ти не робиш ні хріна, крім як сидиш у пиздуватому потязі та вилупляєшся на краєвиди, що пропливають повз. Нюхаєш запах обивки та рідини для чищення. Команда постобробки навіть не потрудилася погасити хімічний душок. Очевидець — Роберт Мейсон, одягнений у вовняні панталони, від яких вам свербить усю дорогу. Побризканий парфумом «Олд Спайс». Кульмінація всього дійства наступає, коли ви відправляєтесь до вагона-ресторану та з’їдаєте сніданок — якусь жирнючу шинку та яйця.

Якби цей транскрипт робив я, то виходив би з потягу на кожній зупинці. Бродив би такими місцями, як Ріно, Цинциннаті та Мізула. Я пересприйняв би всю подорож крізь собаку: чудовий старомодний трюк для підсилення нюхової доріжки. Справді змушує запахи вибухати. Щодо смакового треку, я позичив би його в найкращих гурманських переживаннях, а потім процідив крізь когось, хто дотримується суворої дієти, для того щоб справді побільшити кожен присмак. Це називається «загострення».

Половина індустрії складається з чудиків, які пересприймають усе і вся, аби підсилити доріжки. Вони наймають сліпих для створення аудіального треку. Хоч це і проти всіх законів, але коли пересприймаєш будь-який тактильний трек крізь однорічного малюка, то оксамит відчувається як оксамит. Граніт — як граніт. Ніякого неохайного розгадування текстур. Ніяких мозолів, щоб замулювати відчуття справжньої шкіри чи справжнього волосся. Крихіткам ні до чого форсуючий порт у каркові, але таких зустрічаєш повсюди. Ця сфера сповнена покидьків, готових заміксувати крізь власну дитину твої порнографічні піки. Це, звісно, вже понад усякий несмак, проте кожен легко впізнає порнопік, пересприйнятий крізь ніжну, чутливу дитячу шкіру. Не дивно, що реальний світ не витримує ніякої критики, як порівняти з форсованими переживаннями.

Дітлахи підсилюють тактильний трек. Сліпці викручують на повну звук. Голодні розвивають смак. Собаки — запах. Щоби загострити візуальну доріжку, деякі спеціалісти з обробки радять пересприймати її крізь птахів. Яструбів. Ну, ви зрозуміли, мисливських птахів. У школі, я знаю, дітлахи пересприймали крізь глухих — казали, в результаті це дає краще розрізнення. Отже, берете всі ці пересприйняті доріжки, міксуєтеїх — і маєте залізничну подорож, варту уваги. Як на мене, якщо ви вже плануєте збути гівняне переживання, то принаймні якість має бути на висоті.

На мою думку, ці сімдесят дві години виходять із чийогось життя. Цей форсаж замінить щось реальне, що людина могла б зробити, тому він має бути того вартий. Дідько, він має бути більш ніж вартий. Якщо якийсь засранець довіряє вам свій час, він має отримати залізничну подорож, підсолоджену пересприйманням крізь плейбойського кролика під героїном. Під морфіном, у найгіршому разі. Дивитись на всі ці нудні гівняні гори, що пропливають повз, накачавшись опіатами й бавлячись із власними супермегазвабливими цицечками. Якщо ви хочете гарно привітати старого з Днем батька, такою буде моя порада щодо подарунку.

У школі, після того як усі кіношколи, більше, вся кіноіндустрія перекинулась на мозкові транскрипти, я славно потрудився, пересприймаючи все це крізь наркоманів. Повештайтесь біля будь-якого транскрипційного навчального курсу, і ви неодмінно знайдете обдовбаних чудиків, готових приправити студентський проект за додаткову плату. Або поквапливих диваків, які дозволять вам пропустити крізь них нудну фігню, щоби пришвидшити її темп. Якщо вам просто потрібен софт-фокус, злигайтеся з любителем кодеїну, проженіть крізь нього свій фінальний мікс для виведення, і всі контури стануть доволі пом’якшеними. Дуже приглушеними.

У транскрипційній школі в кожного курсу вибірково брали сечу на аналіз. Тому доводилося пересприймати крізь чужаків. Якщо ти вбухав сто штук, щоб отримати магістра мистецтв у галузі мозкової транскрипції, тобі не надто кортить здати нечистий аналіз і вилетіти зі школи геть. Перш ніж ти зможеш впарити що-небуд, ь індустрії, треба засвоїти, як визначити ліквідний пік. Потім — як вибрати правильного первинного учасника на роль очевидця. Як структурувати переживання.