Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Усе ще жмакаючи Тінин штучний букетик, Рент перекручується під своїм ременем безпеки, намагаючись щось розгледіти, й каже: «Чого це він до нас причепився?..»

Ехо Лоуренс: Після того як їх заквацали, всі разом, молодята й дружки, починають удавати фальшивий гнів. Фальшиво кричати й вирячувати очі. Фальшиво битися напоказ для народу, що пригальмовує подивитись. Ефект зіваки. Рух поблизу вповільнюється так, що авто пересуваються ледь не плазом, бо всім кортить подивитись виставу. Поліція не зупиняється ніколи, принаймні на дрібних аваріях.

Весільні гурти просто намагаються витягти максимум користі з моменту, коли їхнє життя уповільнюється. З імпульсу, коли дві машини сходяться разом.

Це звичайні люди, які дивляться, як їхні життя стискаються до стану доларів, цілі дні й години їхнього життя сплющуються так само, як підбиті частини їхніх машин. Цілі години обслуговування столів, сортування пошти, продавання черевиків — все це скручується, поки в них є досить грошей, щоб придбати всклад якісь колеса. Весільну сукню. Прив’язати якісь бляшанки та купити крем для гоління.

Наступного новолуння ці люди ганяють самі чи хтось ганяється за ними. Вони їздять і махають руками тим з нас, хто не в ділі. Вони зусібіч визирають «акулу», дослухаються до гуркоту ворожих бляшанок, поки інша команда «щойно одружених» не помічає їх і не пускається навздогін. Крутий поворот, чорні гумові сліди на дорозі, одна машина женеться за іншою так швидко, що аж бляшанки плинуть над землею. Один червоний вогник — і ось момент, коли час вибухає. Те, що інженери автомобільних креш-тестів називають «імпульс».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Починаючи з Санта Клауса як когнітивної вправи, дітей спонукають приймати ту ж модель реальності, яку приймають інші їхні однолітки. Навіть якщо ця реальність очевидно вигадана та недолуга, віру заохочують подарунками, які підтримують і розвивають звичні культурні омани.

Найвидатнішим консенсусом сучасного суспільства є система дорожнього руху. Спосіб, яким потік незнайомців може контактувати, розділяючи свою путь, у більшості своїй подорожуючи без пригод. Досить одного незгодного водія, щоб перетворити все на анархію.

Ехо Лоуренс: Коли задня машина стукає передню, наречених кидає на ремені безпеки, їхні вельони хльоскають з такою силою, що на обличчі з’являється сип, який гравці звуть «мереживний опік». Кожен занудний день завдовжки в сто років — усі вони вибухають, щоб наповнити ці півмиті. Це імпульс.

Тут час стискається, доки не вибухне вповільненою миттю, що може тривати роки.

Машина, заради якої ти затягав пасок, сплющується, стає меншою, але твоє життя розплющується. Стає більшим. Повертається до справжніх розмірів, а то й більших. Наречені на узбіччі, які злісно жбурляються білим рисом, — вони просто намагаються розтягти цю мить. Вичавити імпульс до решти.

Шот Даньюн: Тіна й «акула» більшають у нашому задньому вікні, регочучи й нахиляючись уперед так сильно, що аж вітрове скло пітніє від їхнього дихання. Їхній бампер стукається в наш зад праворуч, наші ресори й амортизатори вищать. Їхні передні колеса крутяться так близько, що парктронік Ехо починає пищати. Пищить дедалі швидше. Ближче нема куди, колеса «акули» відривають одну з наших бляшанок, які волочаться по землі, решту розплескують, перетинають мотузку. Так близько, що парктронік Ехо починає звучати як один безперервний писк.

Рент нахиляється вперед, щоби потріпати Ґріна по високо підбитому плечу смокінга, й каже: «До речі, вітаю».

І все ще оглядаючи золоту монету, Ґрін питає: «З чим?»

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Увічнення Санта Клауса та Великоднього Кролика прокладає шлях подальшій соціалізації — включно з прийняттям дорожніх правил, які дозволяють величезній кількості водіїв змішуватись на наших шляхах. В додаток наполягають на тому, що подорож — це спосіб дістатись якогось захопливого фінішу, і тому хвилювання й небезпеки дороги варто звести до мінімуму. Увічнюють хибне твердження про те, що сама по собі мандрівка нічого не значить.

Шот Даньюн: Тіна й «акула» відривають у нас ще одну бляшанку, знов гуцають нас у зад, трохи відступають. Сміючись. Рент каже: «Ви…» — і він хитає пальцем на Ґріна та Ехо, кажучи: «Ви одружились…»

Ґрін каже: «Нова команда попереду праворуч».

І Ехо каже: «Знайдіть мені діру!»

Ехо Лоуренс: Обома ногами я тисну на педаль газу й уже планую осліпити цю Тіну Щосьтам жменею білого рису. Я вже бачу свою тачку на якомусь звалищі, усе ще зашмаровану зубною пастою з напису «ЩОЙНО ОДРУЖЕНІ».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Діяльність, випадково охрещена Руйнувальними Ночами, заперечує думку про те, що їзда — це щось таке, що треба перетерпіти, аби добитися кориснішого, більш задовільного проведення часу.

Тіна Щосьтам: На наступному ж клятому поліцейському аукціоні конфіскованого майна я торгуватимусь проти Ехо. Менш ніж за один клац одометра нам обом будуть потрібні нові колеса.

Шот Даньюн: І срана «акула» відстає.

Ехо Лоуренс: Тіна ляпається об свій підголовник. Її цицьки та низки перлів підкидаються високо, аж до шиї. Вельоновий опік. Ззаду підіймається пара, і їхня задниця отримала квача. Вона геть розбита.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Нашу «акулу» вполював хтось інший. «Мазераті» розтрощено поміж міріадів дзвіночків, битого скла та бляшанок.

Шот Даньюн: Ехо завозить нас за ріг, у якийсь темний провулок. Вона гасить передні та задні вогні, залишивши двигун мотати вхолосту. Вона відхиляє свій вельон, щоб краще роздивитись Рента, і каже: «Ану забирай свою дейтаймерську сраку з моєї тачки!»

Простягуючи їй золоту монету, Ґрін каже: «Ти знаєш, скільки це коштує?»

І Рент Кейсі, він торкається сидіння, нюхає свої пальці й каже: «Дівчина, що впісялася три, може, чотири тижні тому». Рент дивиться на нас і каже: «Вона їла паприку того дня».

Рент шкіриться до нас своїми просмоленими зубами й каже: «Народ, хтось із вас знає чувака на ім’я Честер Кейсі?»

Лінн Коффі (ζ журналістка): Поет Джон Кіто написав: «Усяка людина вбиває те, що любить». Усяка людина, окрім