Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Тодд Ратц: Повірте, я тільки вдавав, що перевіряю цінність його монет за каталогом. Я розповів йому про «Голову Свободи» Барбера, такий напівдолар, як у нього, 1892-0, що коли Чарльз Е. Барбер його викарбував, у газетах писали, що орел виглядає придохлим від голоду. Сама голова Свободи скидалась на «мерзенного імператора Вітеллія, хворого на зоб». Травлячи малому професійні байки, насправді я переглядаю списки краденого майна за останній рік.

Малий дивиться крізь мою вітрину. Він трясе шкарпеткою, підкидаючи монети, які ще всередині. Каже, його бабуся померла, лишивши їх йому. Стверджує, що це єдине джерело його колекції.

Альфред Лінч: Одною-єдиною проблемою, яку я мав із Рентом Кейсі, були вибіркові перевірки коробок для ланча, які ми проводимо десь раз на місяць. Коли люди збираються додому, ми просимо дозволу зазирнути до їхніх коробок для ланчу. Наші хлопці лишаються на самоті в чужих будинках, інколи з коштовностями та іншими цінностями під рукою. Вибіркові перевірки допомагають їм стримуватися.

Ніколи не піймав Рента на крадіжці діамантів, але одного разу ми відкрили його коробку, а всередині все кишить павуками. «Чорними вдовами», якихвін мав знищити того дня. Рент каже, що це трапилося випадково, і я йому вірю.

Адже нікому не спаде на думку тайкома притягти додому гніздо отруйних павуків, я про це.

Тодд Ратц: Ми вдарили по руках, я заплатив малому п’ятнадцять штук дрібними купюрами. Віддав йому кожний папірець, який був у мене в сейфі. П’ятнадцять штук за золоту двадцятку 1933-го, золоту десятку 1933-го та чотиридоларовик 1879-го.

Коли я питаю, як його звуть, малий замислюється, розглядає підлогу та стелю, а тоді каже мені: «Ще не вирішив».

Повірте, мені було геть байдуже, якщо він брехав. Мені було байдуже, що він відмовився розрахуватись чимось, крім готівки. Або що зуби цього малого, якими він розв’язував шкарпетку, були забарвлені чорним. Агатово-чорні зуби.

Я це до того, що один тільки золотий «Подвійний Орел» Сент-Ґодена 1933 року — це монета на вісім мільйонів доларів.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Однієї Учнівської Ночі Рент попрохав Ґріна Тейлора Сіммза зробити знімок — фото, на якому Рент стоїть поруч зі мною. Рент простягує Ґріну цю одноразову паперову камеру та, витягнувши в струну одну руку, стукає себе ребром долоні по колінах і каже до Ґріна: «Звідси й до верху».

Ґрін тієї ночі вів свою машину, величезний «даймлер», і ми зробили привалу «драйв-ін», щоби чогось перехопити. Рент стоїть поруч зі мною, обхопивши мене за плечі. Він торкається горбинки порта, там, де він виступає між першим і другим шийними хребцями на моєму карку, і Рент каже: «Як воно?»

Він оповідає мені, як через сказ його власний порт ні фіга не форсує. Його пальці все ще притискають і труть шкіру довкола мого. Його пальці теплі, ніби він щойно тримав горнятко з кавою. Лихоманково теплі. Гарячі.

Порт — це наче додатковий ніс, пояснююя йому, тільки на зашийку. Але не просто ніс, а ще й очі, язик, вуха, п’ять додаткових способів бачити. Інколи, кажу я, це повна фігня. Ти начебто сам контролюєш свій порт, але часом надходить така всеохопна хіть випити «коки» чи з’їсти картопляних чипсів — херні, якої ти ніколи не їси, — що стає однозначно зрозуміло: акули бізнесу транслюють піки чи ефекти, які проходять крізь твій порт навіть тоді, коли він не під’єднаний.

Ґрін стоїть, прихилившись до водійських дверцят своєї тачки, тримає камеру біля обличчя і говорить: «Скажеш коли». Повз нього проїжджають машини, на деяких є знак «Учень за кермом». Кілька команд пригальмовують, щоби побачити, чи немає в нас прапорця.

Рент кладе долоню мені на карк і каже: «Давай».

От, наприклад, того вечора я не був голодний, поки не проїхали повз той фаст-фуд. Моя слина — це реальність. Але смак чизбургера з беконом у моєму роті — це форсований ефект.

Ґрін Тейлор Сіммз: «Скажіть “чіііізбургер”!»

І Рентова рука згрібає мою шию, він розвертає моє лице до себе і впивається своїм ротом у мій. Коли камера спалахує, друга його рука вже пірнула між моїх ніг, проникаючи та лапаючи поміж кнопками моєї ширінки.

Схибнутий гівнюк. Його гарячий язик у моєму роті, його слина на моїх губах, слина, що швидко передає сказ. Спалах спрацьовує двічі, перш ніж я відштовхую від себе Рента Кейсі, і він каже: «Дякую, старий». Він бере у Ґріна паперову камеру та каже: «Мій татко очам своїм не повірить, що я знайшов такого кльового бойфренда».

Хуйня, скажіть?

А я — я просто плююся й плююся. Гарячий смак сиру, бекону та сказу. Плююся й плююся.

АВТО-Радіо, звіт для передачі «Небозі в дорозі»: Погані новини для тих із вас, хто прямує на захід швидкісною трасою 213: чотиридверний хардтоп зачепив боком роздільний бар’єр і перекинувся, ставши пасткою для водія та одного пасажира. Хлопці зі «швидкої» кажуть, що водій — 35-річний чоловік, який швидко втрачає кров через складний перелам стегна, його пульс слабкий, а кров’яний тиск стрімко падає. На даний момент лікарі передбачають зупинку серця через утрату крові, нових відомостей чекайте за чверть години. Це АВТО-Радіо, звіт для програми «Небозі в дорозі»: «Ми знаємо, чому ви витріщаєтесь!»

Шот Даньюн: В Учнівські Ночі прапорцем є один із тих знаків, що попереджають: «Обережно, учень за кермом». Ви маєте зробити два чималеньких знаки та повісити один поперек свого заднього боку. Другий треба повісити на ніс, але так, щоб він не перешкоджав притоку повітря до радіатора. Новачки, команди, що очікують забагато від своїх вентиляторів з віскомуфтами та насосів системи охолодження, роблять собі знаки на всю решітку, і ви можете бачити, як вони стоять на узбіччях перегріті.

Ехо Лоуренс (ζ іруйнувальниця): Правила Руйнувальних Ночей вимагають від