Українська література » Сучасна проза » Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Читаємо онлайн Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік
щоб увімкнути радіо. Тіна патякає. Вона приймає дзвінки від парамедиків і дорожньої поліції та склеює докупи свою носопхальну справу.

«Але, — продовжує Рент, — якщо я змушу своїх не покладати на мене завеликих надій та мучитись турботами про те, що вони мене зіпсували, то достатньо, щоб від мене якимсь дивом залетіла дівчина, — і в них дах зірве від радості та полегшення».

АВТО-Радіо, звіт для передачі «Небозі в дорозі»: Останнє повідомлення від хлопців зі «швидкої» щодо фатальної аварії на 213-й: пісня, під яку померли пасажири, була «Моя Шарона» гурту «Кнак». І в результаті Брайан Ламбсон стає нашим новим переможцем конкурсу «Смертельна пісня». Брайане, якщо ви нас слухаєте, зателефонуйте протягом години, щоб забрати свій приз. Це була Тіна Щосьтам, для передачі «Небозі в дорозі» — «Ми знаємо, чого ви витріщаєтесь!»

Шот Даньюн: Коли Рент тягнеться за переднє сидіння, щоби покладати кнопками радіо, на тильному боці його долоні стає видно написи, зроблені синьою кульковою ручкою: Р295/30 К22, Р285/30 R22, 425/65 1122,5. Явно розміри шин. Великих шин.

Кивнувши на сині написи, я питаю: «Був на автошопінгу?»

І Рент каже: «Наскільки добре ти знаєш Ехо?» Він сідає на місце.

«Доволі добре, — кажу я йому. — Навіть дуже».

Ґрін Тейлор Сіммз ледве торкається педалі газу, сповнений терпіння. Жертва їде майже впритул до нас. Трохи не обтираючи рядок припаркованих машин. Обидві наші тачки поволі котяться на першій передачі. Сморід інсектицидів. Аромат сказу.

«Ехо немає: сьогодні вночі вона працює. Робить хуйню, яку я не хочу тут пояснювати. Геть заплутане лайно».

Рент каже: «Чи є хтось, кого Ехо сильно-пресильно, всім своїм серцем ненавидить?»

Я цікавлюся, чи не хотів Рент сказати «любить»?

І Рент знизує плечима й каже: «Хіба це не те саме?»

20 — Звалища

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Якщо зважити видовищність, кульмінацією культури Руйнувальних Ночей мали б бути Ялинкові Ночі. Задумка була, як і завжди, дібрати такий прапорець, який невтаємничена публіка могла б оминути увагою як буденний, звичайний — чи принаймні випадковий.

Серед прапорців-випадковостей були кавові чашки та пакунки з ланчем. Квач-команди використовували ці прапорці під час «Ойбля»-ночей, наприклад під час Кавової «ойбля»-гри, учасники якої виявляли себе за допомогою великого дорожнього кухля, приклеєного чи прикрученого до даху машини. Справжню каву туди наливали за бажанням. У випадку «ойбля»-гри «Брунатна валізка» команди приклеювали собі на дахи брунатні валізки для ланчу. Для загальної маси ці прапорці були кумедними випадковостями, і невтаємничені водії, можливо, проїжджали повз, регочучи й тицяючи пальцями, намагаючись привернути увагу колеги й допомогти в проблемі заблукалого предмета.

Перегони «Малятко на борту» використовували інший тип прапорця-оказії. Ясна річ, суспільна реакція була куди менш веселою при вигляді машини, що жене, стрімко маневруючи в потоці автомобілів, із дитячим сидінням та малям, нібито забутим на даху.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Аукціоністи починають торги з п'ятдесяти доларів, кажучи: «…Мені почулося п’ятдесят? Хто хоче дати мені початкову ціну в п’ятдесят баксів за лот номер один?»

Це «На буксирі в Семмі», тому сьогодні має бути ніч вівторка. У середу поліційний розпродаж конфіскованого майна в «Радіо-пошуку». Організовано, скажіть? По п’ятницях ми були б на «Патрульному буксирі», оглядаючи тачки. Машини, конфісковані у злочинців. Покинуті машини. Машини, арештовані за ордером на обшук чи через несплачені паркувальні талони. Машини, за якими ніхто не звернувся, прибуксовані з платних парковок. Усі вони за безцінь відходять тому, хто назве найбільшу ціну.

Якщо ви хочете знайти машину, на якій можна поїздити кілька днів, обмалювавши й обліпивши її різною хернею з усіх боків, а тоді впилятися в іншу тачку зі звалища, — це ваш ринок. У вікнах деяких машин, написані неоново-яскравим восковим олівцем жовтого чи помаранчевого кольору, видніють написи: «Зламаний реминь ГРМ». Або: «Тріснла підвска». На одному великому чотиридвернику, все ще закаляному зубною пастою з напису «ЩОЙНО ОДРУЖЕНІ» та обвішаному бляшанками, накреслено на вітровому склі: «Вищрблені вистпи кулчків».

Машина, виставлена на торг просто зараз, побита й пом’ята, — на приборній панелі ви все ще знайдете кірку засохлої крові з прилиплим до неї волоссям.

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Лялька немовляти й кріселко були, ясна річ, прикручені. Більшість команд весь час використовували ту саму просвердлену дірку й ті самі болти — щотижня, міняючи дитяче сидіння на кухоль кави або на валізку для ланчу. Інші команди, в міру того як їхні машини вкривалися вм’ятинами та подряпинами й ставали дедалі менш привабливими як ціль, — ці команди починали розвивати основну тему. Замість кухля для кави вони могли прикрутити собі на дах еспресо-автомат і тацю з кавовими чашечками та блюдцями. Кошик французьких булочок з шоколадом. Тонку срібну вазочку з єдиною червоною трояндою, що тремтить у стрімкому потоці повітря.

Шот Даньюн: Аукціоніст монотонно торохтить: «…сімдесят п’ять, сімдесят п’ять, хто дасть вісімдесят. Хто запропонує ціну вісімдесят доларів? Здається, я чув вісімдесят?..»

Рент і Ехо все ще нишпорять по майданчику, зазираючи під капоти. Ехо показує на покорчені, заіржавілі мінівени, все ще розцяцьковані клаптями крепованого паперу й написаними гуашшю словами: «Вперед, командо! Тигри, вперед!» Сидіння й підлога всіяні снеками й фаст-фудними обгортками, залишеними тут, коли команда забралася з авта тієї Ночі Футбольної Матусі.

Ехо відчиняє водійські дверцята купе, на даху якого все ще прив'язана вицвіла штучна різдвяна ялинка. Одним пальцем вона тицяє в кнопку на стерео, але нічого не відбувається. Вона тицяє ще раз, сильніше, і звідти вискакує диск. «Моя улюблена збірка для гонок», — каже вона й крутить диском у Рента перед очима. Ехо каже: «Думала, я вже ніколи її не почую».

Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: 3 наближенням Дня подяки простенька забута на даху чашка з кавою виростала в індичку з пап'є-маше, пофарбовану та залаковану до лискучо-брунатного стану. У тонконогі келихи, що розхлюпували червоне вино. У сільнички та перечниці. Й у високі білі свічки в латунних свічниках, з яскравими язичками полум'я на батарейках. Експозиція таких масштабів, як правило,

Відгуки про книгу Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: