Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Її голос говорить: «Якщо X дорівнює косинус Y, a Y більший за Z, то детермінант X має включати…» І на цьому я засинаю. Усе ще форсую, але вже хроплю на весь дух. Усе, що я знаю вранці в понеділок, це запах крейдяного пилу. І стукіт: щоразу стукає, коли її крейда торкається дошки, щоб провести нову лінію. Не інтерактивної дошки «Smart Board» і навіть не білої дошки, по якійпишуть фломастером, а отак жалюгідно — звичайної класної дошки. Через десятки років я все ще можу сказати, що очевидець була правшею і носила червоного светра з довгими рукавами, які високо закасувала на зап’ястках. Вічний присмак чорної кави у неї в роті. Рука найттаймера, хтось мені був сказав. Ніякої засмаги на тильному боці. І він, і кісточки, і долоня — все одного кольору.

Єдине, що не давало мені засипатися, було те, що Рент Кейсі не знав узагалі ні хріна, а містер Вайланд виставляв оцінки на кривій[43]. Найчастіше в понеділок Рент ще вдосвіта стукав у вікно моєї спальні. Ми блукали за двома захисними смугами, поки Рент не знаходив собі діру. Із засуканим рукавом, засунувши себе під землю по саме плече, Рент просив мене вчити його. Алгебри. Історії. Соціології. Він винуватив у цьому павучі укуси, отруту чи сказ, але скаржився, що його порт не працює. Що він підключений, але не форсує ні фіга.

Денні Перрі (☼ друг дитинства): Рент Кейсі лягав на живіт у пісок, спирався ліктями обабіч нори й засував туди ніс. Просто на запах, понюхавши якусь брудну діру, Рент міг визначити кроля, чи койота, чи скунса, чи смертоносного павука. Міг навіть сказати, яким саме там павук.

Щоби стати другом Рента Кейсі, завжди треба було пройти певне випробування. Хлопакам доводилося засунути руку в темну нору, на яку він укаже, по самий лікоть, не переймаючись, хто там усередині.

Боді Карлайл: Ми в пустелі — дивимося, як із-за обрію прибуває світло, вогненні кольори, я розповідаю Ренту про федеральний акт СЕКСОТ і про те, яка бліда й моторошна в Алгебри рука. Рука, що ніколи не бачила сонця. Смак чиєїсь кави досі в моєму роті.

І Рент каже: «От лайно». Він лізе вільною рукою за пояс своїх штанів і стискує зуби.

«Павучий стояк, — каже він. — Завжди починається після укусу». І він ялозить у себе в матні, щоб приховати стирчак.

З польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Хронічний пріапізм — один із неосновних симптомів отруєння алатротоксином. Використовуючи свої спричинені отрутою ерекції, Рент розправлявся з усіма конкурентами, які ще лишалися в місцевій громаді. Він міг ніколи не повертатися додому, але ніколи й не мав цього робити. Це дещо, відоме багатіям, але незрозуміле решті, — ніколи не спалюй мости. Яке марнотратство. Натомість продай їх.

Келші Елліот (☼ подруга дитинства): Наш учитель геометрії, містер Вайланд, той самий, що ганяє нас першим і другим курсами алгебри та витягає до дошки, демонструючи твою обмеженість усьому класу, — він складає руки на грудях, водить язиком по внутрішньому бокові своєї щоки, опускає очі на Рента й каже: «У вас якась проблема, містере Кейсі?»

І Кейсі нахиляє голову, притискаючи донизу підборіддя, трохи здіймає стегна, показує обома вказівними пальцями на свою матню, де блискавка надулась, висунулась, випнулась так туго, що можна бачити сріблясті сталеві ікла всередині. «Містере Вайланд, сер, — каже Рент, — у мене тут нестерпна ерекція, що триває вже дві години…»

їй-богу. Лунає здивоване зітхання, але не з ряду відмінничків, що сидять попереду. Це швидше ті, хто вчиться на В й вірить у те, що чує. Кілька рядів позаду класу, переважно слабенькі трієчники, гигочуть не розтуляючи вуст — крізь зуби.

«Будучи так само зрілим чоловіком, містере Вайланд, — каже Рент, — ви можете оцінити всю болючість і потенційну травматичність подібної ситуації».

Містер Вайланд — усе повітря заразом виходить з нього. Одним видихом. Його складені руки западають у скулену грудну клітину. Його губи роззявлюються, відвисають так, що видно потемнілі від тютюну нижні зуби кольору кістки.

«Як ви думаєте: може, з цим треба комусь показатися?» — продовжує Рент, насуплюючи брови, між якими залягають стривожені зморшки.

Геометричне рівняння, накреслене крейдою на дошці, зникає, щезає з класу. Стає не більше ніж набазграними крейдяним пилом нерозбірливими кривулями поруч із сороміцьким, брудним дивом підліткового сторчака. У мізках містер Вайланд блискавично обраховує правильну відповідь. Він стоїть і виставляє себе тупаком перед цілим класом.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Містер Вайланд у безвихідній пастці. Якщо він відважує Ренту запотиличник, просто сміється й наказує шмаркатому покидьку сісти й зосередитися на цифрах, школа опиняється перед загрозою судового позиву. А що коли в малого справді ургентна ситуація і його штука стане багровою та відвалиться? Шкільний округ буде змушений виділити на урегулювання цієї проблеми ще десять мільйонів доларів на бюджетних читаннях. Звісно, Рент виявляв деструктивну поведінку в минулому. Звісно, Рент міг би повідомити про ситуацію не в такій викличній формі, та все це не зарахується на засіданні суду, коли містер Вайланд стоятиме за кафедрою свідка й розповідатиме журі присяжних, чому він висміював та принижував учня, який імовірно помирав від гангрени.

Келші Елліот: Легке тріпотіння повік містера Вайланда, посмикування вуха та судомні рухи адамового яблука — ось і все, що видає напружену роботу його думки. Його бліде обличчя стає рожевим, а тоді й темно-червоним. Усе його обличчя майже таке ж червоне, як язик. Ніби час зупинився.

«Містере Вайланд», — звертається хлопчачий голос.

Денні Перрі викидає руку вгору та каже: «Гей, містере В!» Він вимахує рукою, його пальці швидко стріпуються в повітрі, і Денні каже: «Мені також треба до медичного кабінету. З тією ж проблемою».

Бренда Джордан (☼ подруга дитинства): Наскільки я пригадую, Рент мав хіба дві сорочки. Оа, ні джинси.

Принаймні це все, що ми бачили. Одна й та сама