Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

У зв’язку з епідемією, яку приписують Бастеру Кейсі, людина на даний момент є найбільшим видом-джерелом вірусу сказу.

Шон Ґарднер: Наскільки я зрозумів, є два різновиди сказу. Оцей ваш «тихий» сказ, коли не починаєш казитися й нікого не кусаєш. Просто згортаєшся в клубочок під ліжком і віддаєш Богу душу. І нормальний сказ, «буйний», який трапляється у вісімдесяти відсотків людей. Коли слинишся, і лаєшся, і молотиш усе довкруж, розбиваючи вщент власну спальню, включно з колекцією «Ляльки світу», та називаючи свого тата «брудним їбучим гівноїдом» та «пиздоголовим хуєсосом»… Власне, саме такий сказ був у нашої Марґо.

Деніз Ґарднер: Дуже соромно про це думати, але мені здається, що ми почали оплакувати Марґо того дня, коли їй виповнилося тринадцять і вона вперше пофарбувала своє волосся начорно.

Фібі Трюффо, д.ф.: Можна посперечатися з тим, що всі давні заборони на розпусту були покликані перешкодити ліссавірусу або іншим хворобам перекинутися на людей.

Давні культури також застерігали, що байстрюки священиків стають вовкулаками. Так само як плоди інцесту.

Деніз Ґарднер: Мені соромно, але коли я вперше запідозрила, коли з’явився перший сумнів, що у Марґо сказ, я списала це на навмисне вдавання. Якщо подивитись на Марго та купку її маленьких ґотів, то в них було за правило бути брутальними та дивакуватими. Надто вже було схоже, що хворіти на сказ — це їхня найулюбленіша фантазія. Що ж, я вже сказала: мені за це дуже соромно.

Фібі Трюффо, д.ф.: Коли вірус уже почав розмножуватися й поширюватися вздовж чутливих і рухових нервів, інфікована людина ще довгі місяці не виявляє симптомів, зате поширює довкола вірус і заражує нових хворих. Такий сценарій був у випадку з імовірним суперпоширювачем Бастером Кейсі.

Ні, епідеміологи більше не вживають термін «нульовий пацієнт». Кожного особисто відповідального за десять і більше заражень ми називаємо «суперпоширювачем». Чим були «Тифозна Мері» Маллон для тифу, або Ґаетан Дуґас для СНІДу, або Ліу Джіан Лун для атипової пневмонії, тим Бастер Кейсі став для сказу.

Шон Ґарднер: Наша Марґо — ви ж знаєте, що сталося. Стільки її друзів померло, що ми служили спільну заупокійну службу. Не тільки Дін Леонард. Крім того, ховати маленького ґота — це зовсім інше. Так, це однаково розриває серце, але видається не таким жахливим. Насправді наша Марґо мала кращий — гаразд, здоровіший — вигляд, ніж до хвороби. З вигляду, з їхніми нарядами й похмурістю усе це нагадувало її шкільний бал в одинадцятому. Тільки ніхто не танцював. Не всміхався. Не сміявся. Усі понурі та вдягнені в чорне…

Гаразд, це було точно як її шкільний бал.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Слухай сюди. Одного року на День незалежності весь клан Кейсі вирушає на пікнік. Барбекю з маршмалоу[37] та пересмаженою тваринною плоттю. Усі тітоньки й дядечки, усі кузени й кузини, цілий акр Кейсі розсипався тут і там на коцах або складаних садових стільчиках, поїдаючи кукурудзу. Усі обіймаються та ручкаються з усіма.

Навіть надворі покоління, яке все контролює, яке всім володіє, — дорослі — сидить за столом для пікніка. Решта — на землі. Склад дорослих трохи змінився після смерті Естер, і Хетті, і Бел, але не надто.

Того сонячного дня спершу одна бджола, а потім друга дзижчить біля дорослого столу. Старенькі бабульки відганяють їх помахом. Потім стіл вкрився комахами. Дорослі були повністю обліплені бджолами.

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): Пізніше судмедексперт питав: хто-небудь із покійних тримав бджіл раніше? Він вимагав, щоб йому сказали: чи хтось із них працював із вуликами? Щось таке (він назвав це «ройовий атрактант») могло пояснити причину атаки.

З польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Феромон Насонова. Пластиковий слоїк завбільшки з мізинець міститиме стільки бджолиного атрактанту, скільки виробляють п’ять тисяч бджіл, коли рояться й викидають аромат у повітря. Apis mellifera, бджола медоносна, слідує за цим запахом, шукає будь-які щілини чи діри, в яких можна створити новий вулик.

Прихлопування таких бджіл змушує їх викидати «тривожний» феромон, що приваблює ще більше бджіл для атаки. А що їхніми головними природними ворогами є ведмеді, атакуючи, бджоли зосереджуються на очах, носі й відкритому роті агресора — до будь-яких місць, що видаються їм темною дірою, бджоли будуть лізти. Той вуглекислий газ, який видихатимуть жертви, робитиме комах іще агресивнішими.

Сам по собі ройовий атрактант має приємний, ледь чутний цитрусовий запах. Майже невловний для людини. Позаяк феромон Насонова такий дієвий, то кращим способом зберігати його є покласти пластиковий слоїк до запечатаної скляної пляшки, а пляшку захистити глибоким заморожуванням.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Це була ніби хмара, що заступила сонце, здоровезний чорний сучий шторм. Який гуде. Посеред ясного сонячного дня починало дощити. Але замість води дощило бджолиними жалами. Зуб даю. Згори лився добірний біль.

Ехо Лоуренс: Люди бігли до своїх машин, верещали, поки їхні роти не заповнювалися бджолами, вони похлиналися бджолами, покусані й задушені насмерть. Поки втрутився окружний інфекційний контроль, Рентів дядечко Клем був мертвий. Так само як тітонька Петті або дядечко Клетус. Дядечко Уолт помер у лікарні.

Шот Даньюн: Жопоголові з ФБР, які розпитували про Руйнувальні Ночі після Рентової смерті, — цим агентикам дуже сподобалась історія з бджолами. Вони ледве встигали строчити в записниках.

Ехо Лоуренс: Попустися. Ніхто не називав це вбивством. Поки що ні.

Шот Даньюн: Чи не дивно? Це було ніби щось зі Старого Заповіту: Пікнік Смертоносної Бджоли, Удар Мишачого Гівна, Блошина Чума й Фатальний Павучий Капелюшок. Коли був наступний обід з нагоди Дня подяки, після восьми старечих смертей, решта покоління відсиділася вдома. Старійшини Кейсі повернули дорослий стіл своїм зрілим дітям. Осада закінчилась. Естафету було передано.

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Способом зупинити час — як піщані мандали для буддистів