Холодна Гора - Олександр Семенович Вайсберг

Я не прийняв його пропозиції. Він завжди знаходив час на такі дурниці. Ніхто не бачив його працюючим. А саме в той час він написав свої дуже значні наукові праці, котрі, як здавалось, давалися йому легше, ніж іншим їх читання.

Найліпша риса Ландау була та, що він не терпів ніякої брехні, ніякої облуди. Брехня, де б він із нею не стикався, викликала його іронічну посмішку. Було ясно, що така застава неодмінно призведе його до конфлікту з пануючою диктатурою. Ландау був відважним, уголос говорив те, про що інші мовчали. Лише високий науковий авторитет оберігав його в той час від ДПУ.

…Я відмовлявся давати відповіді на питання Рєзнікова, які були для мене незручними. ДПУ виходило з положення, що кожна людина з критичним способом мислення є ворогом народу. Нема сумніву, що Ландау належав саме до цієї категорії.

— Громадянине слідчий, я не можу зрозуміти, чого ви від мене хочете? Ландау є настільки гідною уваги постаттю, що я впевнений, — ви знаєте про нього більше, ніж я. Навіщо ви вимагаєте від мене його характеристику?

— Хочемо вас змусити до зізнання, що всі ваші приятелі були ворогами народу.

— Якщо Ландау ворог народу, то чому ви його не арештуєте?

— Його ще оберігає світова слава, але це буде недовго.

— Ландау ніколи не був моїм близьким приятелем, хоча я завжди з охотою розмовляв із ним.

— У такому разі перейдемо до вашого сердечного приятеля англійського контрреволюціонера Мартіна Руемана. Що вам відомо про Руемана? Коли він став на службу до «Інтеллідженс Сервіс»?

— Перш за все, Руеман не є контрреволюціонером.

— Хто ж він, у такому разі, є? Може комуніст?

— Ні. Руеман є типовим англійським лібералом з великими симпатіями до соціалізму.

— Хочете засипати мені очі піском? Руеман не є контрреволюціонером!? По-вашому, виходить, що англійські буржуазні ліберали стоять на боці соціалістичної революції?

— Ні, не стоять.

— Це й означає, що вони проти революції. А хто не є на боці революції, той проти неї, а хто проти неї той і є, власне, контрреволюціонером.

— Я безсилий проти такої логіки. Контрреволюціонером, у моєму розумінні, є ті, хто активно бореться проти революції, а не британські демократи, які дивились на радянський експеримент з явною симпатією.

— Не вдавайте з себе невинність. Вам добре відомо, хто такий Руеман. Таємний ворог, який під дружньою личиною виконує брудну роботу для англійського шпигунського центру. Ну а зараз перейдемо до ватажка всієї банди — Олександра Ілліча Лейпунського. Нам неясна лише одна деталь — ви завербували Лейпунського, чи він вас?

— Завербував куди?

— Хіба не ясно — в контрреволюційну бухарінську організацію.

— Ні він мене, ані я його. Але якщо й далі так ітиме, то виявиться, що в інституті працюють самі лише вороги. Найвидатніший фізик Радянського Союзу Ландау — ворог. Олександр Ілліч Лейпунський, молодий комуніст, син робітника, шанований і поцінований партією, найкращий представник нової радянської інтелігенції є для вас також ворогом. Хто ж тоді для вас є другом?

Рєзніков підскочив і бебехнув кулаком по столу, аж склянка підскочила:

— Ти, сучий сину, закордонний бандите, брудний зраднику, що собі дозволяєш? Хочеш тут, у моєму кабінеті, проводити контрреволюційну агітацію? Може, набридло лежати!? Хочеш до лазні? Можу спровадити тебе туди хоч на тиждень!

У ту ж мить відчинилися двері й увійшов високий і товстий гебіст. Рєзніков зірвався на ноги. Підвівся і я. Був то новий керівник відділу, капітан Торнуєв. Азака вже не було. Пізніше я довідався, що після самогубства Мазо, начальника харківського ДПУ, Азака було заарештовано. Рєзніков відрапортував:

— Доповідаю, товаришу капітане, що цей бандит, Олександр Семенович Вайсберг, є найбільш закоренілим ворогом, який будь-коли проходив через мої руки. Я просто не знаю, що з ним робити.

Торнуєв на це відповів:

— Не знаєте що робити? Переламайте йому кості, — і вийшов.

Капітан промовив ці грізні слова в такому доброзичливому з відтінком гумору тоні, що сказане мене не стурбувало. Та й сам Рєзніков змінив тон на більш дружній.

— Олександре Семеновичу, рано чи пізно ви зрозумієте, як багато я для вас роблю. Я намагаюся вберегти вас від тяжкої долі, а ви маєте мене за свого ворога. Я бачу, що ви сьогодні втомлені. Ідіть до камери. Можете поспати, а рано вранці спокійно напишемо першого протокола. Інакше ми не зрушимо з місця.

Я з полегшенням зітхнув. Перспектива повернутися до своєї камери замість вологої лазні була настільки приємною, що я відчув почуття вдячності до свого мучителя.

Ту ніч я проспав як убитий. Не розбудив мене й пташиний галас при сході сонця. Я встав лише тоді, коли наглядач приніс чай. Голову мав ясну і почувався добре. Подумки я повертався до добродушного тону, яким капітан Торнуєв промовив страшні слова: «Раджу вам, лейтенанте, поламати йому кості». Новий начальник справляв враження селянина. Азак же був інтелектуалом.

Потім я ще раз обміркував ситуацію. Важко були стежити за перебігом думок Рєзнікова. Він безперервно міняв тактику. То хотів чогось зовсім невинного, чогось такого, що мене не зачіпало. Тепер я мав представити своїх приятелів як контрреволюціонерів. Навіщо йому це потрібно? Не знаю. Доведеться запитати.