Похід Болбочана на Крим - Борис Монкевич

Для приміщення затриманих були спеціяльно звільнені залізничні склади, бо такої маси людей місцева вязниця прийняти не могла. Все те не було ще приготовлено для прийому, а вже ешелони затримано перед Мілітополем. У той час старшинська комісія повезла до ґуберніяльного команданта акти і гроші відібрані від першого ешелону.

Коли ґуберніяльний командант довідався від комісії, що полковник Болбочан затримує ешелони з матросами і що перший ешелон вже відправлений в вязницю, то страшенне розсердився. "Я господар у Мілітополі — сказав він комісії — і прошу передати полковникові Болбочанові, що я вимагаю припинення затримки ешелонів, пропущених Німцями на підставі умови, яку вони склали з матросами оборонявшими Севастопіль. Наказую вільно пропустити ці ешелони, бо я був повідомлений про проїзд цих ешелонів, і якби знайшов був потрібним їх затримати, то дав би про це відповідне розпорядженням Комісія йому на це відповіла, що вона до цього часу виконувала розпорядження Болбочана, а тепер просить прийняти від неї акти, гроші і матросів, а потім вже робити те, що він собі забажає.

Ґуберніяльний командант погодився з цим і прийняв те і друге.

Не гаючись ґуберніяльний командант послав до отамана Натієва телеграму з проханням, щоб він негайно наказав полковникові Болбочанові пропустити вільно ешелони з матросами.

Отаман Натієв відмовився це зробити заявляючи, що він находить діяльність полковника Болбочана правильною і наказує останньому провадити ту саму роботу дальше. Разом з тим отаман Натієв розпорядився, щоб на випадок відмови ґуберніяльного команданта в прийомі актів і грошей, здавати їх у державну скарбницю. Матросів здати у вязницю. Коли б там не вистарчало охорони, то зміцнити її козаками. До розпорядження з Київа нічого матросам не повертати. Звільненими можуть бути тільки ті, котрі не викликують жадного сумніву що до їх невинности. Всіж, котрим предявили обвинувачення в злочинстві, повинні бути затримані для суду. На випадок відсутносте в ґуберніяльного команданта засобів до прохарчування цієї маси людей, мусіла взяти це Кримська ґрупа на себе.

Ще в Джанкой до ґрупи прилучились господарські ешелони, які були залишені в Ромодані, через зруйнування мосту на річці Псьол. А за цей час усі частини Групи придбали собі нові запаси продуктів і таким чином ґрупа мала стільки харчевих засобів, що легко могла прийняти на себе харчування 7000 матросів. Сама ґрупа харчувалася тими продуктами, які їм підвозили добровільно селяни сусідних сіл.

Коли в місті, а навіть в околишніх селах довідалися про затримання ешелонів з матросами і про те, що губерніяльний командант проти цієї затримки, то до Болбочана почали приходити ріжні делегації з міста і сіл з проханням не звільняти матросів і не дати їм можливості розійтись по Україні та сіяти анархію. Приходили делегації від селян, які заявляли, що коли між затриманими є матроси з їхніх сел, то вони просять не давати їм можлиеости повернутися до дому.

Болбочан всіх їх скеровував до ґуберніяльного команданта, бо всіх матросів віддав до його розпорядження.

Губерніяльний командант, натомість, їх не прийняв, а тільки передав їм, що матроси то "щирі Українці і повинні повернути до дому".

В відношенні до Болбочана, командант всеж таки настоював, щоби Болбочан припинив затримку ешелонів і підчинився йому, як представникові Верхової Влади.

Болбочан признаючи його, як представника Верховної Влади заявив, що в розташований своєї ґрупи він за це відповідає сам і нікого не допустить на цій підставі до втручання в те, що він робить на терені своєї ґрупи. Колиж він знаходить його поступування неправильним, то хай звертається до його безпосереднього начальника отамана Натієва, а до одержання наказу про припинення затримки ешелонів, він буде робити те, що знаходить потрібним для добра держави. Таку відповідь переслав полковник Болбочан отаманові Натієву з проханням переслати її ґуберніяльному командантові.

При дальшому затриманні, допиті й трусі Запоріжцями решти матросів в ешелонах, були приявними і представники ґуберніяльного команданта. Ці представники вели себе ганебно. Будучи приявними при розброюванні матросів, вони цілий час голосно протестували, обурювались і навіть погрожували, тому Болбочан мусів більшість їх усунути від активної праці, а решті доручив слідити тільки за правильністю допитів. Робота пішла скоріше, хоч таке поводження комендантської комісії дало повід матросам до протестів і утруднення праці.

Завдяки ворожому відношенню губерніяльного команданта до Запоріжців, атмосфера в їх взаєминах щораз то згущувалась і загрожувала всякими можливими неприємностями. Командант старався ворожо настроїти Німців проти Болбочана і Запоріжців, мовляв, Болбочан втручується в розпорядження Німців, ігнорує їх; взагалі командант розповсюджував відомости, що Запоріжці не признають нової Влади, нового Уряду і навіть хочуть зробити переворот, щоби знов посадити Центральну Раду. Донесення такогож самого змісту почав він посилати в Київ, стараючись переконати тодішній Уряд, що Болбочан і Запоріжці настроєні антидержавно.

Коли обезброювався вже останній ешелон з матросами, прибув від німецької команди в Мілітополі старшина в супроводі старшини губерніального команданта і в дуже ввічливій формі, але переконуючо, зажадав іменем своєї команди припинити затримку ешелонів, мотивуючи це тим, що Німці при добровільній здачі Севастополя, гарантували матросам вільний проїзд на Україну.

На це Болбочан відповів, що Німці такі Гарантії могли давати в Севастополі на території Криму, але на території України ці Гарантії дані нашим ворогам без згоди Українського Уряду, тратять свою силу і що він не припинить обезброювання матросів, поки не одержить наказу про це від свого Уряду. Крім того Болбочан зазначив, що мабуть Німці не давали матросам гарантій, що вони можуть безкарно повертатись до дому зі зброєю і державним майном, з чим німецький старшина погодився.

Тоді Болбочан показав йому всю ту зброю, яку відібрали Запоріжці від матросів, велика кількість якої Німця дуже здивувала. Але всеж таки німецький представник настоював на виконання вимог своєї команди, обіцяючи про все повідомити своє начальство, яке, можливо, відмінить свій розпорядок. Він пропонував Болбочанові налагодити відношення і справу з ґуберніяльним командантом, який вимагає від них ужиття заходів що до припинення затримки ешелонів і що вони Німці, згідно з