Похід Болбочана на Крим - Борис Монкевич

найкращі спомини, не дивлячись, що з його іменем звязано стільки неприємних інцидентів. Всі розуміли, як багато зробив генерал Кош для того, щоб допомогти Болбочанові зліквідувати цей конфлікт. Натомість Уряд нічого не зробив, хоч знав про становище Запоріжців. І тільки пізніше довідався Болбочан, що ні Військовий міністр, ні Уряд не робили жадних заходів перед Вищим Німецьким Командуванням, щоб уратувати Кримську групу.

Болбочан видав наказ лаштуватись до вирушення в дорогу і вже вечером 27 цвітня перші ешелони залишили Симферопіль.

Група генерала Коша в кількости трьох дивізій піхоти і бригади кінноти розпочала дальшу операцію з метою захоплення цілої території Криму.

Залишення Криму запоріжцями. Характеристика полковника Болбочана

За кілька годин після відїзду Генерала Коша, до апарату попросили Болбочана і почали його інформувати про положення в Київі, але розібрати і зрозуміти щось було трудно. Тільки видно було, що в Київі сподівалися чогось і що наш Уряд нервується і ще більше заплутується з свому положенні.

Інформував хтось з Військового Міністерства і страшенне лаяв Німців. Певного нічого не сказав, а на запит Болбочана не відповів. Замість того натякував Болбочанові на те, щоб він не довіряв Німцям і був до всього приготований.

По знесенню облоги до Болбочана явились представники громадських організацій, щоб висловити свою приязнь до українського війська і ще раз подякувати за визволення їх від більшовиків. Вони просили передати Українському Урядові їх гаряче бажання, щоби Крим буз прилучений до України. Болбочан направив їх до отамана Натієва, який збирався їхати до столиці і міг передати їх прохання.

Тому, що Військовий міністр не дав ані наказу ані жадної інструкції відносно того, куди має переїхати Кримська ґрупа і що вона має робити, Болбочан по нараді з отаманом Натієвом вирішив перевести всі частини в Мілітополь. Там частини мали відсвяткувати наступаючі Великодні свята і чекати дальших розпоряджень з Київа.

Виступили Запоріжці з Симферополя в повній боєвій готовости з бронепотягами попереду і з наказом знищити всяку перешкоду на свойому шляху. Після Симферопільської історії, Болбочан рішив бути на поготівлю.

Симферопіль залишила Кримська ґрупа в ночі 27 цвітня.

Кіннота полковника Петрова повернулася щойно за кілька день після того, як німецький аероплян відшукав її і передав наказ Болбочана одійти в Симферопіль, завантажитися в ешелони й відїхати до Мілітополя для приєднання до ґрупи.

Такий був кінець виправи Запоріжців на Крим. Треба зазначити, що тільки дякуючи мудрости, тактові і сильній зрівноважній волі полковника Болбочана, Симферопільський конфлікт не закінчився крівавим боєм, або обезброєнням українських частин. Болбочан був одною з яскравіших постатей в цілому корпусі. Великий організатор і здібний стратег. Умінням користуватися всім для добра справи й успіху, пояснюється такий швидкий наступ Запоріжців на Крим, хоч завсіди мали перед собою значно сильнішого ворога. В боях показав себе Болбочан дійсно талановитим полководцем. У ніякім положенню і в жадних умовинах він не тратив здібности орієнтуватися. Особисто був надзвичайно хоробрим. В більшости керував боєм особисто і завсіди був у найнебезпечніших місцях, чим викликав підєм духа в Запоріжців, котрі під його керуванням завше були переможцями. Слава про нього дуже швидко розійшлася і притягувала під його прапори багато військових людей. Приїзджали здалека, щоб запропонувати йому свої услуги. Запоріжці, які служили під ним, гордилися тим.

Бувало так, що приїзджав старий селянин з синами і звертався до Болбочана з такими словами:

"Чув я про вас багато доброго, пане отамане, й вірю, що нашу справу ви як слід провадите; тому прошу прийняти моїх синів під своє керування, замінити їм батька і дати можливість послужити Україні".

Йому вірили всі надзвичайно, бо знали, що він саме зразком чесноти і порядку. В життю був дуже скромний, без тіни манії величности. Добрий товариш, який ніколи нікого не покинув у біді й завсіди додержував свого слова й обітниці.

Всі ці прикмети викликали в людини безмежне довіря й очарування його особою.

Запоріжці щиро любили його, були віддані йому й готові виконати кожне його бажання. Ніколи не було в частинах непорозуміння, якого нe можна б було залагодити одним іменем Болбочана. Він ніколи не підвищував голосу, нікого не розносив і не робив нікому нагани, як це робить більшість строєвих начальників. Вистарчило одного погляду Болбочана, щоб людина розуміла, чого він бажає і чи задоволений він чи ні. Старшини й козаки були страшенно вороже і войовничо настроєні проти Німців, але коли дізналися, що найбільше в цьому завинив Уряд, змінили своє відношення.

Виправа на Крим зробила на Запоріжців глибоке і незабутнє вражіння. Це був один з найяскравіших моментів в їхньому житті. Ніде не зустрічало їх населення з таким ентузіязмом як тут і ніде так їх радо не провожало.

При проїзді самоходу Болбочана до мійського самоуправління, юрба народу так його окружила, що він не міг проїхати і боявся, що його понесуть на руках. Всі вулиці були заповнені народом, який вийшов провожати Запоріжців. Багато добровольців вступило тут до частин Кримської ґрупи, але згідно до умов з генералом Кошом прийшлося їх звільнити. Болбочан мав намір створити з них окрему частину і йому дуже було жаль їх звільнити. Пізніше вже підчас перебування ґрупи в Мілітополі, багато з цих добровольців прибуло з Криму і знову вступили в ряди Запоріжців.

Населення всеї Таврії виходило з сіл і містечок, щоби привитати наше військо. Вивозили на стації продукти для козаків, а що це було перед Великодними святами, то з цього приводу навезли селяне велику кількість пасок, писанок, сала, шинок і т. д. Група ввесь час поворотньої подорожі харчувалася цими продуктами.

Мілітополь. Гетьманський переворот

На Великдень Болбочан хотів успіти стягнути Цілу групу до Мілітополя і тут виправити свята, дати можливість відпочити Запоріжцям і реванжуватись після Симферопільських вражінь. Тож радо зустріло населення Мілітополя і