Похід Болбочана на Крим - Борис Монкевич

Передбачення Болбочана відносно того, що Німці примушені будуть під натиском більшовиків змінити своє відношення до ґрупи, здійснювалось. Ще з вечера стало чути гарматні стріли, які щораз то наближалися. Це з більшовиками билися німецькі бронепотяги, котрі були єдиним заслоном Симферополя і під натиском більшовиків відходили.

В ночі стрілянина наблизилась і більшовики почали обстрілювати місто. Німці заворушилися. Деякі частини знято з облоги і спрямовано проти більшовиків. На ранок більшовики підійшли так близько, що стали обстрілювати двірець.

Одночасно прибув від генерала Коша офіцер, котрий зразуж почав розмову про те, яку допомогу може дати Болбочан для відсічи наступу більшовиків на Симферопіль. Болбочан відповів, що про це не може бути розмови до того часу, поки конфлікт не зліквідується і поки не здійметься з ґрупи облоги. Першою умовою поставив він вільність і рівноуправнення ґрупи з німецькими частинами. Офіцер сказав, що все це він передасть генералові Кошові, який сьогодня відвідає генерала Натієва. Крім того Болбочан просив передати генералові Кошові, що коли він не вирішить цього питання, а більшовики почнуть обстрілювати позиції Запоріжців, то він сам буде примушений усунути облогу, щоб могти боронити себе від більшовиків. Просив рівнож передати генералові Кошові, що він уже навязався з Киівом і одержав наказ від Військового міністра залишити територію Криму; ранком буде ще одна розмова, підчас якої конечна приявність генерала Коша.

27 цвітня в 8.30 годин ранку приїхав на двірець до Натієва генерал фон Кош. По малій нараді, вони пішли на залізничну стацію, звязалися з Київом і попросили до апарату Військового міністра і ще кого-небудь з Уряду.

Невдовзі до апарату підійшли премієр міністр Голубович, Військовий міністр Жуківський і хтось зі старшин генерального штабу, здається отаман Блонський.

Розмова провадилась тепер на апараті Юза так, що німецький перекладчик той самий підполковник, який так прихильно ставився до українського війська в попередніх переговорах, міг просто з телеграфної стрічки чигати розмову, чим абсолютно знищив усякі підозріння з боку Генерала Коша. На симферопільському апараті працював начальник телеграфного відділу запоріжського корпусу сотник Чайківський.

Зразу було передано, що при апараті крім отамана Натієва і полковника Болбочана є ще командир німецької ляндверної дивізії Генерал фон Кош з начальником штабу і старшиною перекладчиком, який розуміє по українськи. Говорити почав отаман Натієв. Він передав, що Генерал Кош бажає, щоб Уряд повторив своє вчорашнє розпорядження про покинення Криму Запоріжцями, яке було дане Військовим міністром полковникові Болбочанові. Генерал Кош від себе добавив, що коли такий наказ буде повторений, то облога буде негайно знята і ґрупа буде вільною, але мусить вона згідно з наказом Вищої Німецької Команди негайно залишити територію Криму. Крім того Генерал Кош просив дати відповідь, чому Уряд раніш його інформував, що в Криму жадного українського війська немає і що жадній частині наказу про операції в Криму він не давав.

Відповідати почав премієр міністр Голубович. Він виголосив цілу промову демаґоґічно-аґітаційного характеру, яка більш личила якомусь мітінґовому ораторові, а не премієр-міністрові сорокміліонової держави. Докладно зміст цієї промови трудно пригадати, але там говорилося про честь України-неньки, про те, що Запоріжці мусять постояти за себе, а дальше йшла нісенітниця, котра могла тільки загострити відношення, але не налагодити їх. Вкінці промова загрожувала повним скандалом. Це завважив сотник Чайківський і перервав роботу, буцімто через несправність апарату.

Перекладчик, німецький підполковник тут дійсно показав, що він відноситься до України і до українського війська більш чим прихильно. Звертаючись до Болбочана він сказав: "Так може говорити тільки божевільний або хлопченя", і з цієї промови не передав генералові Кошові ні слова, запевнюючи, що це була попередня проба справности апарату між телеграфістами, премієр-міністр почав трохи говорити, але апарат попсувся. Натієв і Болбочан таким відношенням німецького офіцера були дуже втішені і щиро вдячні йому, разом з тим червоніючи за таку нетактовну промову міністра, голови держави. Німецький підполковник тільки спитав, скільки літ має Голубович. Ніяково було їм, але образитись вони не могли.

Сотник Чайківський повозився трохи з апаратом і сказав, що розмову можна продовжувати. До апарату підійшов Натієв. "Прошу передати панові премієрові, що біля апарату чекають відповіди на запитання і я прошу це зробити негайно і ясно; перша промова абсолютно незрозуміла і не є відповіддю на запит".

До апарату підійшов тоді Військовий міністр і підтвердив свій вчорашній наказ словами: "Негайно звільнити територію Криму. Умови звільнення виробить полковникові Болбочанові. Отаманові Натієву висловлюю своє незадоволення, що він тепер не при ґрупі, яка оперує в Донбасі. Командирові німецької дивізії генералові Кошові передаю, що попередня заява Уряду була просто непорозумінням, бо Уряд не сподівався, що ґрупа вже оперує в Криму. З Вищим Німецьким Командуванням переговори тілько що почалися".

В справі наказу даного Болбочанові про похід на Крим він промовчав і коли його генерал Кош запитав про це вдруге, то була одержана відповідь, що Військовий міністр по пильним справам відкликаний, а премієр-міністр теж виходить і просить пізніше підійти до апарату отамана Натієва, або полковника Болбочана і його, або кого-небудь з Уряду інформувати про дальший перебіг подій.

На цьому розмова закінчилася.

Генерал Кош тутже дав наказ через свого адютанта зняти облогу і відтягнути все військо. А була вже пора, бо більшовики підійшли зовсім близько.

Генерал Кош просив Болбочана розпочати негайно відправку запоріжських ешелонів і післати наказ кінноті полковника Петрова, започати наступ і прибути до Симферополя для завантаження. Пригадавши собі заяву Болбочана, що звязокі з кіннотою втрачений, він запропонував для відшукання її і достарчення наказу Болбочана, послати літака. Болбочан погодився.

З приводу розмови міністрів Жуківського і Голубовича по телеграфу Генерал Кош нічого не сказав, начеб її і не було. Але прощаючись сказав: "Тепер ви, пане полковнику, вже переконалися, що вина в цілій цій історії падає не на Німців, а на ваш Уряд".

Розстались дуже сердечно. І в Болбочана і в Запоріжців про Генерала Коша залишилися