Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

Зберігання тексту цього листа Стусом до 12 січня 1972 р, а також того, що цей антирадянський документ потрапив за кордон, про що 14 березня 1972 року зроблено повідомлення антирадянською радіостанцією «Свобода», на суді стверджено показами Стуса про те, що він є автором і виконавцем рукописного тексту цього документу, протоколом обшуку у Стуса (том 1, а.с. 18, 38), висновком криміналістичної експертизи про те, що згаданий рукопис виконано Стусом (том 2, а. с. 196), повідомленням Українського комітету по радіомовленню про те, що текст листа В. Стуса 14 березня 1972 р. передавався ворожою радіостанцією «Свобода» (т. 3, а. с. 112).

Згода Стуса, дана Чорноволу в грудні 1971 року прийняти участь в так званому «Громадському комітеті захисту Ніни Строкатової», стверджується показами підсудного Стуса про те, що він мав розмову з Чорноволом про створення «комітету», показами свідка Калинець, допитаної на попередньому слідстві про те, що вона дала Стусу примірник заяви «комітету на захист Н. Строкатової, щоб він підписав заяву і надіслав її до офіційних установ (т. 2, а. с. 26, т. ІІІ а. с. 225–226, 230); матеріалами обшуку у Плахотнюка, під час якого була відучена ця заява «комітету» (т. 3, а. с. 207, 203, 209–213).

Одержання та зберігання Стусом двох примірників антирадянського твору Дзюби І. «Інтернаціоналізм чи русифікація?» стверджується показами підсудного Стуса про одержання ним від когось із знайомих двох примірників названого твору; протоколом обшуку і огляду цих документів та речовими доказами — двома примірниками названого документа (т. І, а. с. 268–269, 317, 20–21, 52, 61, додаток № 2, № 3 до справи).

Одержання Стусом саморобної антирадянської збірки віршів М. Холодного під назвою «Крик з могили» і зберігання її до дня вилучення доведено показами підсудного Стуса про наявність у нього цієї збірки, протоколами обшуку і огляду (т. І а. с. 18, 41), із яких видно, що у Стуса знайдена, вилучена та прикладена до справи названа збірка віршів Холодного.

Придбання та зберігання Стусом антирадянської новели «Дзвінок» Василя Захарченка стверджується показами Захарченка про те, що він є автором цієї новели, протоколом обшуку (т. 1 а. с. 61), з якого видно, що цей документ вилучено у Стуса.

Висловлювання антирадянських та наклепницьких суджень на адресу засновника Радянської держави, вихвалення способу життя в капіталістичних країнах та наклеп на умовне життя в Радянській країні підсудний Стус не визнав, пояснивши, що він таких розмов не проводив, а свідки Мацкевич, Кислинський та Сидоров його оговорюють.

Однак судова колегія цим поясненням підсудного Стуса віри не надає, а вважає правдивими покази свідків, оскільки вони перебувають з Стусом у нормальних взаємовідношеннях та у його зговорі не зацікавлені і на суді ствердили: свідок Мацкевич про те, що, перебуваючи в грудні 1971 — січні 1972 р. в санаторії «Світанок» міста Моршин, Стус вихваляв бандерівців, цинічно висловлювався про засновника Радянської держави, вихваляв життя в капіталістичних країнах та наводив наклеп на умови життя в Радянській країні.

Свідок Сидоров ствердив, що Стус в розмовах з ним вихваляв буржуазну пресу та наводив наклеп на радянську пресу, радіомовлення і телебачення.

Свідок Кислинський ствердив, що Стус у його присутності розказав анекдот, в якому висміював засновника Радянської держави.

Пояснення підсудного Стуса про те, що деякі його найбільш різкі антирадянські вірші складені під впливом короткочасного настрою та не опреділяють його антирадянських переконань, а також про те, що, виготовляючи, зберігаючи та розповсюджуючи вищезазначені вірші, листи та дослідження, він не мав мети підриву та послаблення Радянської влади, оскільки ці документи антирадянськими та наклепницькими не вважає, судова колегія відхиляє як такі, що не відповідають дійсності, з таких підстав:

1. Складені Стусом найбільш різкі антирадянські вірші, за його твердженням, під впливом короткочасних настроїв, він не знищував, а зберігав протягом багатьох років, аж до їх вилучення під час обшуку. Потім значна частина їх була вміщена в саморобні нелегальні збірки «Зимові дерева» та «Веселий цвинтар», які Стус розповсюджував серед своїх знайомих, а «Зимові дерева» потрапили за кордон та використані ворожими антирадянськими колами.

2. Різко антирадянський напрямок складених та розповсюджених Стусом документів, в яких наводиться злочинний наклеп на Радянський державний і суспільний лад, на політику КПРС і Радянської держави в галузі культури, національної політики, побуту і роботи та матеріальних умов існування радянського народу виявляється очевидним, а зберігання, виготовлення та розповсюдження Стусом цих антирадянських документів на протязі біля 10 років і його виступи аналогічного змісту, при тому, що він має вищу освіту та склав іспит по філософському мінімуму, свідчать про те, що Стус усвідомлював суспільну небезпеку своїх дій та діяв з прямим умислом на підрив і послаблення Радянської влади.

Як пом’якшуючу обставину судова колегія враховує те, що в останньому слові Стус заявив про своє щире розкаяння у скоєних ним діях та завірив суд, що прикладе усі зусилля до чесного служіння Радянській соціалістичній батьківщині, в зв’язку з чим судова колегія вважає можливим обрати йому пом’якшену міру покарання.

Оскільки Стус вчинив особливо небезпечний державний злочин, за що судиться вперше, в силу ст. 25 КК УРСР він повинен відбувати покарання в ВТК суворого режиму.

На підставі вищенаведеного, з врахуванням отягчаючих та пом’якшуючих обставин, судова колегія, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК УРСР,

ПРИГОВОРИЛА:

СТУСА Василя Семеновича —

• на підставі ст. 62 ч. І КК УРСР позбавити волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму строком на 5 (п’ять) років з засланням на три роки.

Термін відбуття покарання Стусу рахувати з 13 січня 1972 року, залишивши йому запобіжний захід тримання під вартою в слідчому ізоляторі КДБ при РМ УРСР м. Києва.

Речові докази — антирадянські вірші, збірки, листи — залишити при справі.

Судові витрати на проведення експертизи в сумі 110 крб, оплату проїзду свідків, викликаних до слідчого в сумі 104 крб 60 коп. та за проїзд свідків на суд в сумі 68 крб 35 коп.,