Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані
Про те, що вірш зі збірки «Зимові дерева» «Не можу я без посмішки Івана…» окремо друкувався за кордоном в антирадянському націоналістичному журналі «Сучасність» № 12 за 1971 рік, стверджується протоколом огляду виданої за кордоном літератури, в якій вміщено цей вірш Стуса (т. 3, а. с. 2, 26–27).
Зберігання Стусом 2 примірників вірша «У Мар’їнці стоять кукурудзи…» стверджується речовими доказами — двома загальними зошитами, в яких вміщено рукописний текст цього вірша (додаток до справи № 1), показами Стуса про те, що автором цього вірша є він, протоколом обшуку і огляду рукописів (т. 1 а. с. 19, 48–49), висновком криміналістичної експертизи про те, що обидва примірники даного вірша виконані рукою Стуса (т. 2, а. с. 196).
Виготовлення Стусом саморобної збірки віршів під назвою «Веселий цвинтар», куди ввійшли антирадянські вірші «Ось вам сонце…», «Колеса глухо стукотять…», «Рятуючись од сумнівів…», «Марко Безсмертний…», «Їх було двоє…», «Напередодні свята…», «Сьогодні свято…», «В період розгонутого…», розмноження цієї збірки на друкарській машинці, передача по одному примірнику цієї збірки Шабатурі Стефанії і Світличному Івану, стверджується показами підсудного Стуса про те, що він є автором згаданої збірки віршів, показами свідків Шабатури та Світличного про те, що вони одержали від Стуса по одному примірнику цієї збірки, висновком криміналістичної експертизи про те, що збірка «Веселий цвинтар» надрукована на машинці, яка належить Стусу (т. 2, а. с. 226).
Читання Стусом Селезненкові та Калиниченкові вірша «Колеса глухо стукотять…» і надання Стусом цього вірша Калиниченкові для переписання в двох примірниках, один з яких одержав Селезненко, стверджується показами свідків Калиниченко та Селезненко, які ствердили цей факт, протоколом обшуку у Селезненка, під час якого було вилучено і примірник вірша Стуса (т. 4, а. с. 128).
Зберігання Стусом у себе на квартирі одного примірника збірки «Веселий цвинтар» та окремо віршів «Колеса глухо стукотять…» і «Марко Безсмертний…», стверджується фактом вилучення цієї збірки і віршів у квартирі Стуса 12 січня 1972 р. (т. 1 а. с. 19, 25, 26), протоколами огляду названих документів (т. 1 а. с. 47–48, 83, 88–89), висновками криміналістичних експертиз про те, що збірка «Веселий цвинтар» і два машинописних тексти вірша «Марко Безсмертний» надруковані на машинці Стуса, а «Колеса глухо стукотять…» написані рукою Стуса (т. 2, а. с. 196, 226).
Написання Стусом в 1970–1971 році наклепницького документа під назвою «Феномен доби», розповсюдження його шляхом ознайомлення з документом Франко Зиновії, Світличного І., Селезненка Л., Тельнюка С. стверджується показами Стуса про те, що він є автором цієї статті і давав її для ознайомлення Тельнюку С. В., показами свідків Франко З. Т., Тельнюка С. В., Світличного І. О. та Селезненка Л. В. про те, що Стус давав їм названого документа для ознайомлення; двома листами Тельнюка до Стуса з приводу написання названої статті, які вилучені у Стуса (додаток до справи № 4 а. с. 1—15); матеріалами обшуків, з яких видно, що у Сверстюка та Світличного вилучено по одному примірнику статті «Феномен доби» (т. 4, а. с. 166 т. 5 а. с. 69).
Факт передачі одного примірника «Феномен доби» Калинець Ірині стверджується показами на попередньому слідстві Калинець Ірини про те, що Стус, перебуваючи в січні 1972 р. у Львові, дав їй один примірник статті «Феномен доби», ствердженням цього факту Стусом на суді.
Зберігання чернеток «Феномен доби» і машинописного тексту до 12 січня 1972 року стверджується визнанням Стусом цього факту та протоколом обшуку і огляду документів, вилучених у Стуса (том 1, а. с. 20–21, 58–59).
Написання Стусом антирадянської статті «Зникоме розцвітання», передача її для ознайомлення Селезненку Л. В. стверджується показами Стуса про те, що він є автором названого документу, показами свідка Селезненка про те, що він одержав від Стуса статтю «Зникоме розцвітання», протоколом обшуку (т. 4, а. с. 136), з якого видно, що ця стаття вилучена у Селезненка.
Написання Стусом 2 листопада 1971 року листа до ЦК КП України та Спілки письменників України, що починається словами «За статистичними підрахунками», ознайомлення з цим листом Дзюби Івана та Сверстюка Євгена, передача одного примірника цього листа Світличному, стверджується показами підсудного Стуса про те, що він є автором згаданого листа, з чернеткою якого знайомив Дзюбу, а також про те, що листа надрукував на своїй машинці; показами свідка Дзюби про те, що Стус давав йому для ознайомлення чернетку вищезгаданого листа, в якій він — Дзюба, своєю рукою зробив виправлення і чернетку повернув Стусу; показами свідка Світличного про те, що машинописний текст названого листа він одержав від Стуса; речовими доказами — вилученими у Стуса рукописом і частиною машинописного тексту згаданого листа та друкарською машинкою «Еріка» № 4525453; висновками криміналістичної експертизи про те, що рукописний текст названого листа написаний Стусом, виправлення та дописки на цьому тексті зроблені Дзюбою і Сверстюком; що машинописний текст, вилучений у Світличного, надрукований на машинці «Еріка» № 4525453.
Передача цього листа для ознайомлення Селезненку Л. В., зберігання його Світличною Надією, Дзюбою і Плющем стверджується показами свідка Селезненка про те, що Стус давав йому читати цього листа, протоколами обшуків у Світличної Н., Дзюби і
