Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

оцінювали аграрний законопроект гетьманського уряду як один з найбільш демократичних у Європі.(обратно) 472

194. «Пацифікації» здійснювалися окупаційною владою в основному за ініціативою місцевих поміщиків, переважно російського і польського походження. Саме вони ще за часів Української Центральної ради почали самочинно створювати «карні відділи», або звертались до німців та австрійців з метою стягнення з селян «контрибуцій». Гетьманському уряду доводилось докладати чимало зусиль для припинення спровокованої більшовиками «класової боротьби» на селі (див.: Дорошенко Д. Історія України, 1917–1923 рр. — ТЛІ. — К.: Темпора, 2002).

(обратно) 473

195. Хрія (гр.) — у класичній риториці опрацювання заданої теми за спеціально установленим планом.

(обратно) 474

196. Лизогуб Федір (1862–1928) — український громадсько-політичний і державний діяч. Його батько, власник маєтку в Седневі на Чернігівщині, був приятелем Т. Шевченка. У 1901–1905 рр. — голова Полтавської губернської земської управи. Відзначився як меценат української культури і мистецтва. Від 1915 р. — член Ради для введення земського самоврядування при наміснику Кавказа. У 1917 р. — завідувач відділу закордонних підданих міністерства закордонних справ Росії. Від травня по 14.11.1918 р. — міністр-президент Ради міністрів Української Держави і до липня водночас — міністр внутрішніх справ. Сенатор Загального зібрання Державного Сенату. Помер в еміграції у Белграді.

(обратно) 475

197. Микола Миколайович Романов (1856–1929) — великий князь, син великого князя Миколая Миколайовича й онук Миколи І. У 1905–1908 рр. — голова Ради державної оборони Російської імперії, 20.07.1914-23.08.1915 рр. — верховний головнокомандувач російської армії. Після зречення Миколи II 2(15).02.1917 р. був знову призначений верховним головнокомандувачем російських військ, проте під тиском Тимчасового уряду відмовився від посади. Мешкав в Криму, в березні 1919 р. емігрував у Італію, згодом — Францію.

(обратно) 476

198. 16 жовтня 1918 р. універсалом П. Скоропадського законодавчо відновлено козацтво як окремий напіввійськовий стан. До його складу було записано близько 150 тис. родин.

(обратно) 477

199. Ландскнехти — піші наймані війська у феодальній Європі.

(обратно) 478

200. Після приходу до влади П. Скоропадський продовжив формування української регулярної армії, намічене Українською Центральною Радою. Однак її творення гальмувалось насамперед німецьким військовим командуванням, а також окремими шовіністично налаштованими проросійськими вищими військовими чинами. 24 липня 1918 р. Рада міністрів Української Держави ухвалила закон про загальну військову повинність і затвердила план організації армії, підготовлений Генеральним штабом.

(обратно) 479

201. Уряд Української Держави здійснив ряд важливих кроків, спрямованих на зміцнення фінансової системи. Одним з найголовніших було запровадження української валюти, яка забезпечувалася власними природними багатствами та продуктами виробництва, насамперед цукром. 10 серпня 1918 р. було схвалено статут Українського державного банку, основний капітал якого становив 100 млн. крб. Трохи згодом було засновано Державний банк. Уряд П. Скоропадського широко вдавався до кредитних операцій, які суттєво покривали бюджетно-кошторисний дефіцит, передбачений проектом бюджету. Останній був підготовлений на кінець 1918 р.

(обратно) 480

202. Постанови про обрання запобіжного заходу та арешт В. Габсбурга датовані 20 вересня 1947 р., тобто після проведення низки допитів ерцгерцога. Це зайвий раз свідчить, що реальні підстави для його арешту були відсутні і їх сподівалися сфабрикувати в ході допитів.

(обратно) 481

203. Упорядники зберегли мовні особливості протоколів, які передають лише короткий зміст допитів, що тривали, як правило, 5–7 годин і звичайно вміщували набагато більше інформації.

(обратно) 482

204. В анкеті арештованого у графі «социальное и политическое прошлое» записано «поміщик» (ЦДАГОУ. — Ф. 263. — Оп. 1. — Спр. 66498. — Кр. 1930. — Арк. 7). На момент арешту у Відні мешкав син Вільгельма Габсбурга — Франц Піч, про якого у матеріалах, дотжтїв немає жодної інформації (Там само).

(обратно) 483

205. Усі підписи В. Габсбургом протоколів допитів зроблені українською мовою.

(обратно) 484

206. В інших протоколах допитів трапляється також дата — 1933 р.

(обратно) 485

207. Альфонс XIII (1886–1941) — король Іспанії (1902–1931). Провів низку реформ у соціальній та освітній сфері, релігійному житті країни.

(обратно) 486

208. Фальц-Файн — родина поміщиків, які мали значні земельні посілості в Україні. В еміграції виявляли інтерес до питань української політики, культури.

(обратно) 487

209. За спогадами Р. Новосада «Василь Вишиваний, який не став королем України» (Україна. — 1992. — № 26. — С. 25), Василь Кочаровський ще до нападу німецьких військ на Україну залишив Галичину і був завербований Абвером, закінчив курси розвідників. За його зізнанням Р. Новосаду, до Абверу завербувався як український патріот у надії, що боротиметься за вільну Україну. Після відмови працювати на німецьку окупаційну владу, В. Кочаровського було ув’язнено в німецькому концтаборі, звідки він звільнився у 1944 р. і разом з іншими студентами-в’язня-ми повернувся до Відня. У 1947 р. він зустрічався з Р. Новосадом, який повідомив про це В. Габсбурга. На думку Р. Новосада, саме зустріч з В. Кочаровським, за яким полював «Смерш», мала фатальні наслідки для В. Габсбурга.