Ловець орлів - Джеймс Віллард Шульц

тут він також записував історії, які розповідали йому знайомі індіанці.

«Ця історія не вигадана. Я записав її з уст індіанця Старе Сонце». Так починається повість «Ловець орлів». Так, по суті, починається багато книжок Апікуні. Інколи письменникові дорікали в суперечливості, в розходженні з історією і навіть із самим собою — у трактуванні епізодів, дат, імен. Звичайно, кожен випадок слід розглядати окремо. Але важливо пам’ятати, що Апікуні був не так дослідником, як письменником і створював передусім збірний образ, а вже на його основі — образ достовірний. Художня правда — не те що правда документальна, хоча їх співвідношення переплітаються, часом майже непередбачено. Наведемо для завершення один приклад.

Герой «Сина племені навахів», велінням долі опинившись у полоні в індіанців тева, розповідав про чарівність таємничих пісень, які він підслухав біля святилища-ківи: «Раптом до мене долинув приглушений спів. Пісня видалася мені такою дивною, що я мимоволі затамував подих… Я побачив чоловіків, що сиділи на довгій лаві. Мене вразило зображення Пернатого Змія… Я відчув велику силу пісні, пісні-молитви, зверненої до богів тева, до богів їхніх батьків, до богів їхніх прабатьків, що колись вирощували кукурудзу в каньйоні Челлі. Ті боги були могутніші за богів навахів!»

Тут усе цікаво. Але і в навахів є навдивовижу чудові пісні, про які оповідач чи автор не знає або ж не хоче згадувати. Щоправда, багато які з них були в давнину запозичені в пуебло… Та найголовніше не в цьому. А в тому, що несподівано ми самі чуємо пісню разом з героєм! А почувши, багато хто з читачів Шульца на все життя «захворіє» індіанцями і їхньою дивовижною культурою. Так сталося колись і з автором цих рядків, вдячним Апікуні за художню правду, яку він так майстерно зумів вихопити й утримати навіки.

Олександр Ващенко

ЗМІСТ

СИН ПЛЕМЕНІ НАВАХІВ 5

ЛОВЕЦЬ ОРЛІВ 107

ПОМИЛКА САМОТНЬОГО БІЗОНА 207

ЗАМАНЮВАЧ БІЗОНІВ 319

О.Ващенко. ТРИ ЖИТТЯ АПІКУНІ 422

Шульц Дж. В.

Ш95 Ловець орлів: Повісті: Для серед. та ст. шк. віку / Пер. з англ. В.Т.Василюка; Післямова О.В.Ващенка; Мал. Г.В.Акулова. — К.: Веселка, 1990.— 428 с.: іл.

ISBN 5-301-00391-7 (укр.)

До книжки увійшли чотири гостросюжетні повісті про життя індіанців Північної Америки: «Син племені навахів», «Ловець орлів», «Помилка Самотнього Бізона» та «Заманювач бізонів». Усі вони пройняті незвичайною теплотою і симпатією до корінних жителів американського континенту, з якими автор пов’язав свою долю ще сімнадцятирічним юнаком.

Ш

221.90 ББК 84(3)

Литературно-художественное издание

ШУЛЬЦ ДЖЕЙМС ВИЛЛАРД

Охотник на орлов

Повести

(На украинском языке)

Перевод с английского

Василюка Владимира Тихоновича

Послесловие Ващенко Александра Владимировича

Рисунки Акулова Георгия Валентиновича

Киев «Вэсэлка»

Завідуючий редакцією

Д.С.Андрухів

Художній редактор А.О.Ливень

Технічний редактор Т.В.Осталецька

Коректори Л.О.Юван,

В.В.Богаєвський

ИБ 5408

Здано на виробництво 25.09.89. Підписано до друку 11.01.90.

Формат 84  1081/32. Папір друкарський № 2. Гарнітура шкільна.

Друк високий. Умовн. друк. арк. 22,68. Умовн. фарб. — відб. 23,1.

Обл. — вид. арк. 24,09. Тираж 265 000 (1-й завод 1 — 100 000) пр.

Зам. 9—3251. Ціна 2 крб. 90 к.

Ордена Дружби народів видавництво «Веселка»,

252655, Київ, МСП, Мельникова, 63.

Головне підприємство республіканського виробничого

об’єднання «Поліграфкнига», 252057, Київ-57, Довженка, 3.

ПОВІСТІ

Переклад з англійської

Володимира Василюка

Післямова

Олександра Ващенка

Малюнки

Георгія Акулова

Київ «Веселка» 1990

ББК 84(3)

Ш95

Редактор Є. П. Литвиненко

Перекладено за виданням:

James Willard Schultz.

A Son of Navahos, 1927.

Lone Bull’s Mistake, 1918.

Seizer of Eagles, 1922.

Apauk, Caller of Buffalo, 1916

Houghton Mifflin Company.

© Володимир Василюк, переклад, 1990 © Георгій Акулов, ілюстрації, 1990 © Олександр Ващенко, післямова, 1990

Boston and New York.

Notes

1

Пуебло (ісп.) — село, селище.

2

Хоган — напівземлянкове житло навахів.

3

Кам’яні леви, що знаходилися на південний захід від пуебло Сан-Ільдефонсо, були витесані індіанцями пуебло Керес, зруйнованого задовго до того, як Коронадо відкрив цю країну в 1540 році. Неосвічені білі золотошукачі, які думали тільки про наживу, зірвали динамітом камінну плиту, де лежали леви, і вирили під нею тунель. Але й досі до цього місця сходяться паломники з усіх індіанських пуебло Нью-Мексіко й Арізони. (Прим. авт.)

4

Обсидіанова гора, або Савта-Клара, за тридцять миль від Санта-Фе — одна з чотирьох священних гір, яким поклоняються індіанці тева і керес. (Прим. авт.)

5

Тут оповідач уперше назвав своє ім’я — Вампін, що означав «Біля підніжжя» (біля підніжжя гори його було взято в полон). Тева, а також індіанці інших племен рідко вимовляють уголос свої імена. (Прим. авт.)

6

Чорне Плато, зусебіч оточене скелями, розкинулося за милю від пуебло Сан-Ільдефонсо. У тева є легенда, ніби колись тут у печері жив велетень із дружиною. Вони жерли малят, і їх убили Товас, боги війни. В XVII столітті тева відмовились коритися іспанцям і втекли на це плоскогір’я. Тут на них напав Дієго де Варгас зі своїми солдатами і в 1696 році зламав їхній опір. Але й досі індіанці Сан-Ільдефонсо ходять до святилища, спорудженого на Чорному Плато. (Прим. авт.)

7

Пуебло Тюоньї по-іспанському зветься Ель-Ріто-де-Лос-Фріхоле. Колись тут жило індіанське плем’я керес, але воно покинуло це село ще за кілька століть до того, як його відкрили білі. Адольф Бандельє перший дослідив цю місцевість, і в наш час там провадяться розкопки. Щороку сюди приїздять сотні туристів. (Прим. авт.)

8

Червоними Куртками індіанці називали англійців, а Довгими Ножами — американців.

9

Розтерте в порошок сушене м’ясо впереміш із жиром.

10

Буквально — «ворони».

11

І-кун-у-ка-тсі— «Всі друзі» —братство воїнів. У ньому налічувалося дванадцять загонів, або братств: Пташенята, Голуби, Москіти, Сміливці, Скажені Собаки, Носії-Ворони, Собаки, Хвости, Роги, Прудкі Лисиці, Ловці, Бізони. До загону Пташенят приймали хлопчиків, загін Сміливців складався з великих воїнів. У братстві Бізонів були самі старезні діди. (Прим. авт.)

12

Семеро — сузір’я Великої Ведмедиці.

13

Кам’яний Бізон — Оквіток-Стумик. Велика скеля, що нагадує лежачого бізона. Вона знаходиться на схід від Волохатої Шапки, східного пагорба в пасмі Малих Скелястих гір, біля вигину Молочної річки. Племена «чорноногих» шанували цю скелю і вірили, що молитви й жертвоприношення їй забезпечать перемогу на війні й успіх на полюванні. (Прим. авт.)

14

Скелясті гори. (Прим. авт.)

15

Гро-вантри — букв. «великі животи» (фр.).