Том 8 - Леся Українка

Аттіла (? — 453)—вождь племені гуннів. З території Пан-нонії (сучасна Західна Угорщина) гунни на чолі з Аттілою неодноразово нападали на провінції Східної Римської імперії і спустошували їх.

Мор Томас (1478—1535) — англійський мислитель і політичний діяч, один з основоположників утопічного соціалізму. У своєму творі «Утопія» (1516) гостро критикував капіталістичні відносини, що зароджувались у той час, та змалював ідеальне суспільство, в якому запроваджено суспільну власність, нові форми розподілу і т. п.

До стор. 169. Колонна Егідій (1247—1316) — середньовічний богослов, учень Фоми Аквінського, член чернечого ордену авгу-стинців, був професором теології і філософії Паризького університету, пізніше — архієпископ бурзький.

Еразм Роттердамський (1469—1536) — один З’ найви-датніших гуманістів епохи Відродження, сучасник Томаса Мора. У своїй сатирі «Похвала дурощам» гостро критикував феодальне суспільство.

До стор. 170. Кампанелла Томмазо (1568—1639) — італійський мислитель, представник утопічного соціалізму, автор книги «Місто Сонця», де змальоване ідеальне безкласове суспільство.

Бекон Френсіс (1561—1626) — англійський філософ-матеріа-ліст. У незакінченому утопічному романі «Нова Атлантида» (1604) намагався зобразити майбутнє безкласове суспільство. Особливого значення надавав розвиткові науки і техніки.

В е р а с д’Алле Дені (бл. 1630 — бл. 1700) — французький письменник, автор роману-утопії «Історія севарамбів» (1675), який є немовби з’єднувальною ланкою між ранніми комуністичними утопіями і соціальними ідеями Просвітительства.

До стор. 172. Фонтенель Бернар (1657—1757) — французький письменник' і вчений, попередник французьких просвітителів XVIII ст. Відомий працями на філософсько-моралістичні та науково-популярні теми.

М о р е л л і (дати життя невідомі) — представник французького утопічного соціалізму XVIII ст. Основні твори —поема «Базіліа-да» (1753) і трактат «Кодекс природи, або Істинний дух її законів» (1755). Свої ідеї про майбутнє комуністичне суспільство виклав у формі законодавчих проектів.

Кабе Етьєн (1788—1856) — французький письменник і публіцист, соціаліст-утоіііст, автор роману-утопії «Подорож до Ікарії». Відстоював мирний шлях соціалістичних перетворень. Намагаючись втілпти свої ідеї в життя, зробив спробу заснувати 1847 р. в Америці комуністичну общину — Ікарію, яка швидко розпалась.

До стор. 173. Фур’е Франсуа-Марі-Шарль (1772—1837) — видатний французький соціаліст-утопіст, один з попередників наукового комунізму. Заслугою Фур’е є критика сучасної йому соціальної системи, створення вчення про новий, соціалістичний лад. Проте Фур’є не розумів необхідності ліквідації приватної власності для переходу до соціалізму.

Сен-Сімон де Рувруа Анрі-Клод (1760—1825) — видатний французький мислитель, один із засновників утопічного соціалізму. Основою соціологічного вчення Сен-Сімона в ідея про поступальний розвиток суспільства, неминучість заміни капіталістичного ладу новим, соціалістичним. При цьому великого значення Сен-Сімон надавав виробництву як розумній меті всякого суспільства. Близько підійшовши до розуміння ролі класів і власності у розвитку суспільства, Сен-Сімон залишився ідеалістом у поглядах на рушійні сили історичного розвитку.

Анфантен Бартелемі-Проспер (1796—1864) — французький соціаліст-утопіст, учень Сен-Сімона. У 1831 р. зробив спробу створити трудову общину, в якій прагнув запровадити ідеї спільної праці й вільного кохання.

Вейтлінг Вільгельм (1808—1871) — діяч німецького робітничого руху, один з теоретиків утопічного «зрівняльного комунізму», автор праці «Гарантії гармонії і свобода» (1842).

Оуен Роберт (1771—1858) — видатний англійський соціаліст-утопіст.

С у в е с т р Еміль (1806—1854) — французький романіст і драматург.

До стор. 174. ...Б айрон зробив апокаліптичне видиво смерті сонця...— Йдеться про вірш «Пітьма» (1816).

Г е й н е... дав нестерпуче реальну примар у...— Леся Українка має на увазі його твір «Присмерк богів» (1822).

Б а б е ф Гракх (справжнє ім’я — Ноель Франсуа; 1760— 1797) — французький революціонер, комуніст-утопіст. Був організатором і керівником таємного «Товариства рівних», яке очолило революційний рух. Після викриття товариства був страчений.

До стор. 176. У де Фріц (1848—1911)—німецький художник, відомий картинами на євангельські сюжети, трактовані нпм дуже своєрідно, в плані осучаснення. Мав послідовників у різних країнах.

До стор. 177. ...роману Чернишевського «Что де-л а т ь?» — Роман Чернишевського «Що робити», як відомо, був написаний в тюрмі. Ставлячи перед собою головне завдання — пропаганду соціалістичних ідей, автор вдався до езопівської мови, щоб приспати пильність цензури, свідомо звернувся до форми пригодницького роману з складною інтригою, заплутаним сюжетом. Роман «Що робити?» високо оцінив В. І. Ленін. Ним захоплювалися великий український письменник революціонер-демократ І. Франко, видатний діяч міжнародного комуністичного і робітничого руху Г. Димитров. Болгарський вчений Тодор Павлов підкреслював, що роман Чернишевського відіграв велику роль у вихованні нових поколінь революціонерів.

Леся Українка помилялася в оцінці роману. Неправильно зрозумівши вихідні ідейно-естетичні позиції Чернишевського, не врахувавши тих конкретних історичних обставин, в яких він створювався, вона розглядала твір тільки щодо форми, сприймаючи його художню структуру буквально. Помиляючись в оцінці художньої вартості роману «Що робити?», поетеса разом з тим високо ставила Чернишевського як видатного вченого і мислителя.

До стор. 181. Бульвер-Літтон Едуард Джордж (1803— 1873) — англійський письменник і політичний діяч. Його творчість мала виразну реакційну спрямованість. Фантастичний роман «Прийдешня раса», про який згадується в статті Лесі Українки, вперше був надрукований у 1871 р.

До стор. 183. Б е л л а м і Едуард (1850—1898) — американський письменник, журналіст і громадський діяч. Великою популярністю користувався його соціально-утопічний роман «За сто літ» (1888) та його друга частина «Рівність» (1897).

До стор. 184. Морріс Уїльям (1834—1896) — англійський письменник, художник і громадський діяч, автор соціально-утопічного роману «Вісті нізвідки» (1891). Його творчістю в англійській літературі розпочинається новий етап, пов’язаний з виникненням соціалістичних елементів в англійській демократичній культурі.

До стор. 189. Шпронк, Моклер, Галеві — маловідомі французькі письменники другої половини XIX ст.

Уеллс Герберт-Джордж (1866—1946)— англійський письменник, автор науково-фантастичних романів. Леся Українка має на увазі його роман «Війна світів» (1898).

До стор. 191. Сікстинська капела — одна з найвидатні-ших пам’яток італійського мистецтва епохи Відродження. Сікстинська капела була домашньою церквою римських пап у Ватіканському палаці. Побудована архітектором Дж. де Дольчі в 1473—• 1481 pp., освячена при папі Сіксті IV, звідки й дістала свою назву. Плафон капели розписаний великим живописцем доби Відродження Мікеланджело.

НЕЗАКІНЧЕНІ СТАТТІ

[ПРО КОЗАКІВ]

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в десяти томах, т. 8. К., «Дніпро», 1965, стор. 251—252.

Зберігся уривок автографа статті без назви і дати (ф. 2, № 852). Назва умовна. Датується орієнтовно кінцем 80-х років за змістом і почерком.

Подається за автографом.

До стор. 202. Люблінська у н і я — об’єднання у 1569 р. Литовського великого князівства з Польським Королівством у федеративну державу — Річ Посполиту. За цією унією