Том 8 - Леся Українка

Д’ А д з е л і о (Адзельо) Массімо (1798—1866) — італійський письменник, художник і політичний діяч. Учасник національно-визвольного руху, належав до його правого крила. Після ав-стро-італійської війни 1848 р. посідав ряд високих державних посад.

П е л л і к о Сільвіо (1789—1854) — італійський письменник, активний учасник національно-визвольного руху проти австрійського панування, за зв’язок з карбонаріями відбув десятирічне ув’язнення.

Де А м і ч і с Едмондо (1846—1908) — італійський письменник, учасник національно-визвольної війни 1866 р. проти Австрії. Ранні твори пройняті патріотичними ідеями.

Кардуччі Джозуе (1835—1907) — видатний італійський поет і історик літератури. В своїй творчості пройшов помітну еволюцію від поезії революційно-громадянського звучання до естетства й формалізму.

До стор. 31. Б а р б’ є Анрі-Огюст (1805—1882) — французький поет. У збірці політичних сатир «Ямби» (1831) викривав політику французької буржуазії періоду Липневої революції 1830 р.

Фогаццаро Антоніо (1842—1911) — італійський письменник, поет і романіст. В його творчості переважали релігійні мотиви.

До стор. 32. Катерина Сієнська (1347—1380) — італійська монахиня домініканського ордену, письменниця. У богословському творі «Книга божественної доктрини» та листах до церковних і політичних діячів закликала до миру між християнами й нового хрестового походу проти іновірців.

До стор. 33. Б о д л е р Шарль (1821—1867) — французький поет, один з попередників декадентів.

Г о н к у р и — брати Едмон (1822—1896) і Жюль (1830—1870) , французькі письменники, працювали спільно. В своїй творчості еволюціонували від критичного реалізму до натуралізму.

До стор. 37. Верлен Поль (1822—1896) —французький поет-декадент.

До стор. 40. Тен Іполит (1828—1893) — французький буржуазний історик, теоретик літератури й мистецтва, філософ.

До стор. 41. ...б езумная абиссинская войн а...—

Йдеться про першу спробу Італії загарбати Ефіопію в 1887—• 1888 pp.

С е р а о Матильда (1856—1927) — італійська письменниця і журналістка. В її ранніх творах звучать соціальні мотиви, які пізніше поступаються місцем чисто психологічним проблемам.

До стор. 44. Ніцше Фрідріх (1844—1900) — реакційний німецький філософ, один з ідеологів поміщицько-оуржуазної реакції. Соціально-політичні проблеми Ніцше розглядав з позицій суб’єктивізму і вульгарного «соціального дарвінізму», теорії «надлюдини». Антидемократичне реакційне спрямування зробило ніцшеанство популярною філософією фашизму.

С о к р а т (469—399 до н. е.) — давньогрецький філософ, об’єктивний ідеаліст.

До стор. 46. Борджа (Борджіа) Цезар (бл. 1475—1507) — син папп Олександра VI, кардинал, герцог Романський. Послідовник макіавеллізму — політики, що здійснювалась шляхом підступності й кривавих злочинів.

До стор. 52. Башкирцева Марія Костянтинівна (1860— 1884) — художниця, народилася на Україні, жила переважно в Італії і Франції. Залишила щоденник, який був опублікований після її смерті.

МАЛОРУССКИЕ ПИСАТЕЛИ НА БУКОВИНЕ

Вперше надруковано в журн. «Жизнь», 1900, № 9, стор. 122—

132.

Автограф не знайдено.

Історія написання і публікації статті така. 9 грудня 1899 р. за ст. стилем Леся Українка прочитала в Київському літературно-артистичному товаристві «реферат про буковинських белетристів» (див. лист до О. Косач-Кривинюк від 9 грудня 1899 p.). На його основі, дещо поширивши біографічну частину і подавши детальнішу характеристику творів, поетеса підготувала статтю російською мовою і надіслала її до журналу «Вестник Европы» через сестру Ольгу, яка навчалася в Петербурзі (див. лист до О. Кобилянської від 18 (ЗО) січня 1900 p.). З невідомих причин стаття там не була опублікована.

Текст, надрукований у журналі «Жизнь» (1900, № 9), значно відрізняється від реферату: в ньому, зокрема, відсутні цитати з аналізованих творів. Очевидно, Леся Українка писала статтю російською мовою на основі стислішого тексту, який вопа надсилала О. Кобилянській і який був надрукований у газеті «Буковина» під назвою «Иисателі-русини на Буковині» (див. лист до О. Кобплян-ської від 18 (ЗО) січня 1900 p.).

На підставі наведених даних датується січнем 1900 р.

Подається за першодруком.

«Вестник Е в р о п ы» — російський журнал ліберально-буржуазного напряму, видавався в Москві у 1866—1918 pp.

До стор. 63. ...н овооткрытый парламен т...— Мається на увазі перший австрійський рейхстаг (установчі збори), який почав працювати 22 липня 1848 р. і був одним із завоювань революції.

...о дин немецкий художник принял в нем большое участи е...— Мається на увазі художник Рудольф Роткель, що жив на Буковині.

До стор. 64. ...участвовал в Итальянской кампа-н и н...— Йдеться про австро-італо-французьку війну 1859 p., в якій австрійська армія потерпіла поразку.

Нойбауер Ернст-Рудольф (1822—1890) — німецький письменник і вчений, автор поетичних творів і оповідань з життя Буковини та статей про український народ і його культуру.

Кобил янський Антін (1837—1910) — український літератор і громадський діяч, автор брошур «Слово на слово до редактора «Слова», «Голос на голос», в яких обстоював розвиток української літератури народною мовою. У першій з них опублікував як зразок такої літератури сім віршів Ю. Федьковича.

Дідицький Богдан (1827—1909) — український письменник і публіцист «москвофільського» напряму. У 1861—1871 pp.— редактор реакційної газети «Слово».

До стор. 66. ...в с е р в и т у т н о й комисси и...— так називалися в Австро-Угорщині комісії, створені для розгляду позовів селян у зв’язку з захопленням поміщиками громадських лісів і пасовиськ.

До стор. 67. «Просвіт а» — культурно-освітня громадська організація, заснована у Львові 1868 р. Спочатку діяльність «Просвіти» мала ліберально-буржуазний характер. З кінця XIX ст. більшість «Просвіт» стала осередками пропаганди ідей буржуазного націоналізму.

Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) — український публіцист, вчений і громадський діяч буржуазно-демократичного, а пізніше — ліберально-буржуазного напряму.

До стор. 68. «Die neue Z е і t» — теоретичний журнал німецької соціал-демократичної партії. Виходив у Штутгарті з 1883 по 1923 р. У журналі співробітничали видатні діячі німецького і міжнародного робітничого руху.

«G е s е 11 s с h a f t» — літературно-науковий журнал, що видавався німецьким демократичним письменником Людвігом Якобов-ським. Виходив у 1885—1902 pp. На його сторінках друкувалися переклади творів і статей українських письменників.

До стор. 69. Ройтер Габріела (1859—1941) — німецька письменниця, основна тема її творів — емансипація жінки.

Н е є р а (псевдонім Анни Цуккарі; 1846—1916) — італійська письменниця-феміністка.

...г алицкая критика сравнивала «Царівн у»...— Леся Українка мав на увазі статтю О. Маковея «Ольга Кобилянська» (1896).

Кобринська Наталія Іванівна (1855—1920) — українська письменниця демократичного спрямування, творчість якої тісно пов’язана з ідеями жіночого емансипаційного руху. Організатор «Товариства руських жінок в Чернівцях» (1884).

До стор. 73. Брет-Гарт (Гарт Френсіс-Брет; 1836—1902) — видатний американський