Том 8 - Леся Українка

У примітках подаються відомості про періодичні видання, організації, товариства та письменників і громадських діячів, які згадуються у статтях. Прізвища відомих письменників і діячів не пояснюються. У тексті місця, що коментуються, позначаються зірочкою.

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ТА ПУБЛІЦИСТИЧНІ СТАТТІ

[ЛИСТ ДО ТОВАРИШІВ]

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. IV. К., Держлітвидав України, 1954, стор. 289—291.

Автограф без підпису, заголовка й дати зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 101, № 323) К

Авторство Лесі Українки та дата написання (Софія, січень 1895 р.) встановлюються на підставі її листа до відомого українського прогресивного громадського діяча, публіциста і письменника М. Павлика від 11 (23) січня 1895 p., в якому йдеться про зміст і характер статті. Назва статті умовна, дається на підставі того ж листа: в ньому Леся Українка називає її листом до товаришів.

[Лист до товаришів] написаний як звернення до молоді із закликом підтримати видання радикальної партії, зокрема журнали «Народ» та «Хлібороб». Він, очевидно, мав бути надрукований у журналі «Народ», але того ж, 1895 р. цей журнал перестав виходити.

Подається за автографом.

До стор. 9. Русько-українська радикальна партія — прогресивна селянська партія, створена 1890 р. у Галичині з ініціативи І. Франка та М. Павлика. Мала свої друковані органи — журнали «Народ», «Хлібороб» та газету «Громадський голос». У перші роки після заснування радикальна партія очолила ряд селянських виступів, обстоювала єдність дій трудящих різних національностей, боролась проти українського буржуазного націоналізму. Згодом у ній визначились два протилежні крила — ліве, прогресивне, на чолі з І. Франком та М. Павликом, і праве, очолюване С. Даниловичем, яке стояло на ліберально-буржуазних позиціях. У 1898 р. ї. Франко порвав з радикальною партією. На початку XX ст., після остаточного розколу, русько-українська радикальна партія переродилась у буржуазно-націоналістичну.

До стор. 10. «Н а р о д» — двотижневий громадсько-політичний журнал прогресивного напряму. Виходив у Львові в 1890—1892 pp. (за редакцією І. Франка та М. Павлика) і в Коломиї у 1893— 1895 pp. (за редакцією М. Павлика). Леся Українка надрукувала на його сторінках ряд революційних поезій та кілька статей.

«Хлібороб» — громадсько-політичний, науковий та літературний журнал прогресивного напряму. Видавався М. Павликом у Львові та Коломиї у 1891—1893 pp.

...ч ерсз усякі мальованщин и...— Йдеться про відому в тоіі час сскту, назва якої походить від прізвища її засновника — Кіндрата Мальованого. Секта відзначалася надзвичайним релігійним фанатизмом, варварськими обрядами.

«БЕЗПАРДОННИЙ» ПАТРІОТИЗМ

Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 9, стор. 131— 132, під криптонімом Н. С. Ж. (Невеличка спілка жіноча).

Автограф не знайдено.

Авторство Лесі Українки та дата паписаппя (Софія, весна 1895 р.) встановлюються на підставі листа поетеси до М. Павлика від 9 (21) травня 1895 p., в якому повідомлялося: «Замість обіцяного «Волинського образка» оце посилаю Вам дві патріотичні штуки, те може ще почекати, а се, як зостаріється, то хоч викинь». З подальшого тексту зрозуміло, що йдеться про статтю «Безпардонний» патріотизм» та сатиричний вірш «Пророчий сон патріота».

Подається за першодруком.

До стор. 12. ...прочитати в обновленій «Буковині»...— Стаття Лесі Українки була гостро полемічною і пристрасною відповіддю на редакційні статті «Наші національно-політичні відносини» та «Про своїх людей» (1895, № 28—32), в яких пропагувалась націоналістична ідеологія, національна відокремленість. Принциповість і безкомпромісність поетеси у ставленні до проявів буржуазного націоналізму і клерикалізму постає ще виразніше, коли взяти до уваги, що редактором «Буковини» незадовго до того став відомий український письменник і журналіст демократичного напряму Осип Маковей, з яким Леся Українка перебувала в дружніх стосунках. Одночасно з статтею «Безпардонний» патріотизм» Леся Українка надрукувала в тому ж номері журналу «Народ» близьку до неї за змістом віршовану сатиру «Пророчий сон патріота» з іронічною присвятою О. Маковею як редактору «Буковини».

«Буковина» — українська газета, що виходила у 1885— 1910 pp. у Чернівцях, пізніше у Відні; з початку XX ст. стала виразником реакційної австрофільської політики.

Барвінський Олександр Григорович (1847—1926) — історик української літератури, буржуазно-націоналістичний діяч, один з лідерів реакційної національно-клерикальної партії «народовців» та ініціаторів так званої «нової ери» — політичної угоди 1890 p., укладеної верхівкою «народовців» з намісником австрійського цісаря у Галичині графом Бадені. За незначні поступки «народовці» повністю відмовились від захисту інтересів українського народу, стали відвертими провідниками колонізаторської політики австро-угорського уряду. Пізніше — один з верховодів буржуазних націоналістів на Західній Україні.

Вахнянин Анатоль Климентович (1841—1908) — письменник і композитор, посол від Галичини до австрійського парламенту. Був активним діячем «народовської» партії та одним з ініціаторів «нової ери».

До стор. 13. ...патріоти «нового кур су»...— тобто «нової ери».

«Москвофіли» — суспільно-політична течія, що виникла в середині XIX ст. серед галицької інтелігенції. «Москвофіли» стояли на монархічних позиціях,, у своїй діяльності орієнтувалися на політику російського царизму, відкидали українську народну мову як основу літературної, обстоювали так зване «язичіє».

...державі «мішанців» Так називали Російську імперію противники возз’єднання України з Росією.

«Н е д і л я» — ілюстрований літературний додаток до газети «Буковина». Видавався протягом 1895 р. один раз на тиждень.

До стор. 14. Митрополит — Сембратович Сильвестр

(1836—1898), у 70-ті роки професор догматики Львівського університету, редактор реакційної газети «Руський Сіон»; з 1885 p.—уніатський митрополит.

П л у т а р х (бл. 46 — бл. 126) — давньогрецький письменник і філософ, автор численних праць з історії Греції та Риму.

«М а к б е т» — мається на увазі трагедія В. Шекспіра.

«Руський Сіон» — тижневик клерикально-реакційного напряму, орган уніатського духовенства, виходив у Львові в 1871— 1883 pp.

Мальконтенти — від франц. таї (поганий) і content (вдоволений). Тут — невдоволені, незгодні.

LA VOIX D’UNE PRISONNIERI RUSSI

Подається вперше за машинописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки О. Косач-Кривинюк (ф. 2, № 934).

Автограф не знайдено.

Авторство Лесі Українки та дата написання (кінець 1896 р.) встановлюються на підставі листа поетеси від 6 листопада 1896 р. до дружини М. Драгоманова Л. Драгоманової.

Вперше надруковано українською мовою під назвою «Голос однієї російської ув’язненої» у виданні: Леся Українка. Не-опубліковані твори. Львів, 1947, стор. 121—123. У даному виданні український переклад подається з уточненнями В. І. Пащенка.

До стор. 17. Маленька поема в проз і...— Стаття Лесі Українки є, по суті, політичним памфлетом, спрямованим проти тих діячів французької культури, які брали участь в офіційних торжествах на