Том 9 - Леся Українка

Кого я люблю, той за плечима, кого не знаю — перед очима.

Ой боже, боже, за що так мучиш?

Дав ся пізнати,— чому не злучиш?

Близька мелодія: Остапович, II, № 3. Мелодії з однаковою ритм, будовою: Бігдай, № 441; Малашкин, № 32. Парал. тексти без нот: Чуб, V, N° 495, ст. 251, № 528, ст. 268, № 696, ст. 356, ст. 360, № 707; Милорадович в Сб. Харьк. ист.-фил. о-ва, X, ст. 112, № 7.

Козака несуть і коня ведуть, ( кінь головоньку клонить, (2) а за ним, за ним його дівчина білі рученьки ломить. (2)

Ой ломи, ломи білі рученьки до єдиного пальця, (2) а не знайдеш ти, та дівчинонько, над козака коханця. (2)

Повніший текст у Лисенка, V, № 37, II; мелодія там майже ідентична, але одміни гадяцького варіанта дають відтінок експресії, який, здавалося мені, варто заховати.

Зажурився щиголь, мисляче думає, сам не хоче в світі жити, женитися мав.

А взяв собі синицю, гороб’єву сестрицю, гарную, прекрасную, хорошую птицю.

Зголосив, запросив пташині громади, сокола до стола посадив до ради.

Щиголь строїть не попросту,— сам пан орел за старосту, гоп,соя, до покоя, за пані сваху.

Збираються збори в хаті на помості, і дружечки, і світилки — весільнії гості. Зозуленька й чечітки, синичині тіточки, всі ж вони приданками, несуть подарочки. Журавлі на кулі сватами засіли, а шпаки й кулики за бояри сіли.

Сова їде каритою, каня іде піхотою, шпак скаче, куди баче, усі за гостей.

А ворони-жони коровай місили, а сороки білобокі шишечки ліпили, горобчики-молодці для сестриці-синиці мед-вино доношають, ставлять на стільниці. Загув бас, таламбас, скрипочки заграли, і старе, й молоде — танця витинали, зозулепьку взяв деркачик, пані чаплю взяв бугайчик, гоп,скоки! Руки в боки, гуляй, веселись.

Де не взявся шуляк, з-під неба, з-під хмари, ухопив він синиченьку з коханої пари!

Ой рятуйте синицю, гороб’єву сестрицю, гарную, прекрасную, хорошую птицю!

І гукав, і шукав щиголь нещасливий,

не знайшов та й пішов,— боже милостивий!

Заходився, одружився,

на весілля утратився,

ой гоя, доля моя,

дружини ж нема!

Від JI. У. записано 1-й куплет, останні ж подала

О. Пчілка. Пісня пішла від лужицьких сербів; оригінал

зложив у 18 віці один рільник із Правочиць (Adolf Czerny. Svatba u Luzickych Srbu. V Praze, 1893, Ptaci kwas). Українські варіанти: з іншими мелодіями — Записки юго-западного отд. импер. русск. геогр. о-ва, т. 1. К, 1874, ст. 22 нотного додатку (від кобзаря Остапа Вересая); Лисенко, VII, № 42; Роздольський — Людкевич, № 1325; А. Кошиць. 36. у. пісень для хору. К, 1912 р, II, № 10; Без нот: Waclaw z Oleska, ст. 476, № 6; Головацькіїії, II, ст. 550, № 4; III, ч. 1, ст. 496, № 2; Чуб, V., ст. 1124,

№ 66 (пор. ст. 1144—1145, № 131 і 132); Brykczynski.

Zapiski etnograficzne z Polesia Wolynskiego.— Zb. wiad. do antr. kr, XII, str. 110, № 6; В. Храневич. ІПуточная нар. песня.— «Киевская старина», 1894, VII, ст. 111 — 115; Яворницький, 807—808. Початок 3-го куплета — див. оповідання Ганни Барвінок «Сирітський жаль» (стор. 47 по виданні її оповідань 1902 року, Київ).

І Перепеличенька повдовіла, піти заміж захотіла, не могла зважити, за которого вийти, така барзе ладна.

II Приліта до неї четверо гостей, четверо гостей у старости:

пан щур, жайворонок, ще й воловеє очко, ще й чубатий одудець.

НІ Перепеличенька теє вчула, кватирочку одсунула.

— Не тра таких панів, таких барзе вельможних, бо не моя ізможність х.

IV Перепеличенька повдовіла... і т. д,

як І строфа.

V Приліта до неї щиголь спишна, перепеличенька к йому вийшла.

— Ти пан, ти багатий,

ти звик, ти звик, довго спати,

А ні в віщо не дбати.

VI Перепеличенька повдовіла... і т. д.,

VII Приліта до неї соловейко та й сів стиха помаленьку, став пісню співати, хорошенько щебетати, якої вмів, такої й пів 2.

VIII Перепеличенька теє вчула, кватирочку відсунула.

— Туляйся, пташино,

ти ж мені будеш за дружину!

Пар. тексти без нот: Чуб., V, ст. 1127, № 75; Гол, II, ст. 518; Popowski. Piesni ludu ruskiego ze wsi Zalewan-szczyzny.— Zbior wiadomosci do antropologii krajowej, t. VIII, № 176.

Ой п’яна я, п’яна на порозі впала.

— Ой одчиняй, друже, я йду п’яна дуже.

Милий одчиняє, на милую лає:

— Де ж ти, мила, була, що мене забула?

— Була на риночку, пила горілочку,

із родом зійшлася, дужче напилася.

Коли б милий добрий, то б взяв батіг довгий, став би милу бити:

— Не йди, мила, пити!

Від JI. У. записано тільки першого куплета; останні подала сестра її Ольга і поправила О. Пчілка. Паралельні тексти без нот: Waclaw z Oleska, ст. 366, № 208; Го-ловацький, II, ст. 475, № 10; Яворницький, № 348; Чуб., V, ст. 638, № 244, ст. 1096, № 253.

Старий оженився, взяв молоду жінку:

— Навчу я, навчу я молодую жінку (Приспівка

до кождого вірша).

Поїхала жінка до матері в гості.

Неділя минає — жінки немає.

Другая минає — жінки немає.

Третяя іде, а вже жінка їде.

Старий ізлякався, в кропиву сховався, в кропиву сховався, бороною вкрився.

Від J1. У. записано тільки І куплет, останні ж від її сестри Ольги. О. Пчілка повідомила, що цю пісню вона перейняла від лірника. У Сокальського, Мал. и белор. п., № 4, IV, варіант цеї пісні уміщений поміж веснянками; дуже близький текст в Zb. wiad., VIII, str. 148, № 84 — поміж великодніми.

1 Ой устану я в понеділок,

2 чи не напраду я хоч починок.

3