Том 9 - Леся Українка

Люляй, люляй, ти, маленький враже, за тобою вся худоба ляже! (2)

Варіанти мелодії у Лисенка, IV, № 31, і у Сокальсь-кого, Малор. и белор. песни, № 9. Зближені ритмічною будовою мелодії: 1) Записана Янчуком в с. Корніці, Ко-стянтинівського повіту (пізніше), Холмської г., і видана в додатку до російського журналу «Радуга», 1885 року, і різно: L’are en ciel. Choix de pieces pour le piano et pour le chant. Moscou, chez L. Metzl, 1885, і 2) Роздольського — Людкевича під № 535, Паралелі з інтими мелодіями у Ів. Колесси, ст. 137; у Кольберга, Pokucie, II, № 238, і Роздольського — Людкевича, № 529—531. Паралельні

тексти без нот показані у Ів. Колесси; крім того: Лука-шевич, ст. 80, № 21; Гільтебрандт, СХХХ, ст. 131 (з Берестейського пов, передрукований недостоту у Чуб., V, № 673, ст. 346); LXXVI (з Кобринського пов); Чуб., V, Д6 673, ст. 346, № 677, ст. 387, № 333, ст. 160; Гол, II, ст. 77, № 11 (ibid., ст. 429, № 569 — 8-й куплет нашого тексту окремо як коломийка); Довнар-Запольский. Песни пин-чуков, № 338; Бессараба. Мат. для этногр. Херсонск. г, № 263 і № 264; Гнєдич, № 510, 790, 799.

Ой казали люди, що свекруха добра, що вона такая, як мати рідная. (2)

Вона ж рано встане, а мене не будить, піде до сусіди, ще й мене осудить. (2)

— Спить моя невістка, спить моя молода, спить моя молода до сонечка схода. (2)

Як сонечко сходить, на межу зіходить, то моя невістка з комори виходить. (2)

А я, молодая, та все розізнала, пішла у садочок, сіла, заплакала. (2)

Зачув мій милейкий, од коника йдучи:

— Чи зозулька кує, з діброви летючи? (2)

—^ Не зозулька кує, з діброви летючи,— то милая плаче, милейкого ждучи. (2)

Вар. мелодії у Янчука. Напевы нар. песен, запис, в с. Корнице, Седлецкой губ.— Труды этнограф. отдела импер. общества любителей естествознания, антропологии и этнографии при Моск. универс, кн. VII. М., 1886, мелодія № 24 (слова польські, зміст пісні нічого спільного з нашою не має).

— Ой зоройко вечірняя, чого ж ти так мінишся?

Ой куда ж ти, мій миленький, та так вельми спішишся?

— Виїжджаю, моя мила, в далекую дорогу.

— Переночуй, мій миленький, сюю нічку йа в дому.

— Ой рад би я, моя мила, не їдную ночувать,

так боюся, моя мила, щоб походу не втерять.

Повніший текст з іншою мелодією у Кольберга, Ро-kucie, II, № 109.

Чужа мила поганяє, мені серце умліває.

1 Кожен рядок співається двічі.— Ред.

Понесу я йому їсти, чи не скаже мені сісти.

Понесу я йому пити, чи не стане говорити.

Він наївся, ще й напився, та й на ріллю покотився.

— Чого лежиш, чом не ореш, чом до мене не говориш?

— Ой я лежу та й думаю,

Що рудую жінку маю.

— Який тобі дідько винен, що ти гарний, чорнобривий,

а я руда вродилася, чорнявому судилася.

Сватав мене вдейь, не вночі, не вилізли тобі очі,

сватав мене в білу днину, ізобравши всю родину.

Всій родині сподобалась, тобі, дурню, я попалась.

Варіанти мелодії: Роздольський — Людкевич, № 382; Конощенко, І, № 11, і III, № 49; Лисенко, VII, № 38. Парал. тексти з іншою мелодією: Бігдай, № 464; без нот: Метл, 57; Чуб, V, ст. 199, № 402, ст. 1092, № 240; ст. 604, № 205; в фельєтоні газети «Заря» (російська, виходила в Києві), 1885 р, № 5 — передрукований в «Розвідках Драгоманова про укр. нар. словесність», II, ст. 184; Rokossowska, 198; Z. D. Mat. etn. z okolic Pliskowa, № 297; M. Сакович. Песни крестьян c. Молодова, Кобр, у.— «Живая старина», 1890, II, ст. 141, № 9; Довнар-Запольский. Песни пинчуков, № 487; Яворницький, № 344 і 345; Бес-сараба. Мат. для этногр. Седлецкой губ, стор. 105; його ж. Мат. для этногр. Херс. губ, № 382 і 383; Гнєдич, № 667. Близький текст з іншою мелодією: А. Роговскі. Бєларускі песеннік. Вільна, 1911, № 7.

Ой у полі дві тополі, на них вітер не похитув, йа в козака дві дівчини, одна другу перепитує:

— Товаришко, голубочко, чи була ти та на улиці?

Чи бачила, чи виділа козаченька — жениха мого?

— Ой бачила, ой виділа,

та ще й трошки та й постояла, а він зітхав, мене картав:

«Чом так довго не виходила?»

Вар. мелодії у Конощенка, І, № 54. Парал. тексти з іншою мел. у Балліної, № ЗО, без нот: Чуб., V, ст. 78, № 165; Милорадович, ст. 117, № 19; Новицький — в Сб. Харьк. ист.-фил. о-ва, т. VI, ст. 145. (з Маріупольського пов.).

Чорноморець, моя мати, чорноморець вивів мене босу на морозець.

Ой став вітер буйнесенький повівати, ой став мене чорноморець намовляти.

— Ходи, ходи, дівчинонько, ходи з нами, дамо тобі серм’яжину із стрічками, дамо тобі ще й віночок із квітками, дамо тобі черевички з підківками.

Дурна була, моя мамцю, послухала, сіла з чорноморцем, поїхала.

Я ж думала, моя мамцю, панувати, а тепера довелося горювати.

Повніший текст і подібна мелодія в Mat. etn. z okolic Pliskowa. Паралелі без нот: Метл, 237; Чуб, V, ст. 70, № 151, ст. 339, № 664.

За горою крем’яною (2) росте жито з лободою.

Там Мар’яна жито жала, (2) в правій руці серп держала.

В правій руці серп держала, (2) а лівою жменю брала.

Там Іванко конем грає, (2) на Мар’яну поглядає.

— Бодай тебе сам бог скарав, (2) як ти мені вінця зламав.

— Не я ж тобі вінця збавив, (2) а збавила темна нічка,

а збавила темна нічка, (2) солодкая горілочка.

Солодкая горілочка,— (2) вже ж Мар’яна не дівочка.

Вже ж Мар’яні