Том 9 - Леся Українка

в новітню пісню, очевидно, часу повстання 1863 року, з маршовою мелодією; в «Рокисіе», його ж, т. II, ст. 212, № 394, паралель до віршів 15 і 22 з іншою мелодією, а під № 110 варіант мелодії до іншої словесної теми (балада про дівчину, завезену і спалену чужоземцями; ця балада з мелодіями, подібними до поданої тут, розпросторена, як свідчить Кольберг, на Поділлі і, як мені відомо, на Волині). Пор. з ритмічною схемою у Бігдая, № 209. Паралельні тексти без нот: Метлинський, ст. 73 (до віршів 31—34); Гільтебрандт, XVIII (до в[іршів] 19— 20 і 25—26), LVI (до в. 27—36 і 47—54), у Гільтебранд-та обидві пісні з Кобринського пов. Гродненської губ.; Головацький, II, ст. 328, № 453 (до в. 3—4) і ст. 328,

№ 450 (до б. 25—26); Чубинський, V, ст. 212, № 424 (до в. 31—36); Сакович. Песни крестьян с. Молодова, Гродненской губ., Кобринск. у.— «Живая старина», 1890,

II, ст. 144, № 20 (до в. 1—4); Довнар-Занольский. Песни пинчуков, № 381; Гнатюк. Коломийки, № 7425 (до в. 25—26); Бессараба. Мат. для этногр. Херсонской губ., ст. 247 (до в. 20—26); у Єдлічки, II, № 2, строфи 6 і 7, пор. в. 3—10 нашого тексту; мелодія у Єдлічки інша. Паралель до в. 19—26 ще в Тр. общ. исслед. Вольти, № 101, 102, т. V; Грінченко, III, № 1449.

Ой зійди, зійди, зіронько вечірняя, ой вийди, вийди, дівчинонько вірная!

Не подоба зірці до місяця сходити, не подоба дівці до козака виходити!

Зіронька зійшла — все поле освітила, дівчина вийшла і козака звеселила.

Парал. тексти: з іншими мелодіями — Андрій Марко-вич в Зап. о Южной Руси Куліша, II, ст. 244; Коціпін-ський, № 11; Лисенко, VI, № 34; Бігдай, № 265 і 272; Хведорович, № 11; Конощенко, III, № 23; без нот — 2. Pauli, І, 46, № 5; Метл., 80—82; Чуб., V, ст. 76; ст. 231,

№ 466, ст. 253, № 499; Rokossowska, 169; В. Данилов.

Песни Андреевки, Нежинского у.— Сборник истор.-фи-лол. о-ва при институте князя Безбородка в Нежине, г. V. К., 1904, ст. 7—8; Гнєдич, № 941, 1005; Чуб., V, ст. 311, № 613, ст. 696, № 300.

— Ой гиля, гилй, гусойки, на став!

Ой уже ж бо я, серденько-дівчино, 2 три нічки не спав.

Ой не спав, не.сдав, не буду спати, прошу ж тебе, серденько-дівчино, 2 повечеряти.

— Я ж не топила

і не варила, а вже ж тому третя неділя, - 2

як говорила!

Я й не чесалась і не вмивалась...

— Ой ти ж мені, серденько-дівчино, 2 й так сподобалась!

Варіанти мелодії у Роздольського — Людкевича, № 896 і 899. Парал. текст з іншою мелодією — Лисенко,

IV хор., № 6; без нот — Rokossowska, № 13, ст. 189; Ми-лорадович. Нар. обр. и песни Лубенск. у., ст. 98, № 19.

Ой як було хорошейко, як рід з родом п’є: вип’є чарку, вип’є другу та й по сестру шле.

Сеструнейко, голубойко, тепер же нас дві...

Як підеш ти в сад гуляти, скажися мені.

Як будеш ти квітки рвати, ізорви й мені, як будеш ти вінки плести, ісплети й мені.

Як будеш їх на Дунай нести, понеси Й МОГО, ' пусти його, зеленого, на самеє дно.

А всі вінки поспливали, тільки мій на дні, а всі хлопці з війни прийшли, лиш мій на війні.

Парал. тексти: з іншою мелодією — Kolberg. Chelm-skie, II, № 80; без нот — Чуб., V, ст. 805, № 375. Російський варіант: Сборник русских народных песен, состав-ленный М. Балакиревым, № 32 (мелодія там не має нічого спільного з цією і Кольберговою),

Тихо, тихо Дунай воду несе а ще тихше дівка косу чеше.

Чеше, чеше та й на Дунай несе.

— Уплинь, косо, уплинь за водою.

Уплинь, косо, уплинь за водою, а я зараз — услід за тобою.

Припливемо к зеленому лугу, скажу тобі всю свою притугу.

Над Дунаєм явір зеленейкий, під явором коник воронейкий.

Під явором коник воронейкий, на конику козак молодейкий.

Ой він сидить, у скрипочку грає, струна струні стиха промовляє:

Нема краю тихому Дунаю, нема впину вдовиному сину.

Парал. тексти: з іншими мелодіями — Гулак-Артемов-ський, № 8; Kolberg. Wolyn, № 344; Лисенко, III, № 26; Ів. Колесса, ст. 293; без нот — Гільтебрандт, CLXXXVI (з Берестейського пов); Метл, ст. 14; Гол, III, ч. 1, ст. 178, № 52; Довнар-Запольский. Песни пинчуков, № 401 і 453; Бессараба. Мат. для этногр. Херс. губ, № 230 і 231; Гнєдич, № 834; Чуб, V, ст. 337, 342, 411.

Ой у полі курно та димно, (2) за туманом світу не видно.

Ой там Роман воли пасе, (2) а дівчина воду несе.

Став він її зупиняти, (2) э відер воду виливати.

— Ой Романе, Романочку, (2) пускай мене додомочку.

В мене мати нерідная, (2) головонька моя бідная.

Буде бити ще й сварити, (2)' нема кому боронити.

— Ой не буде мати бити, (2) коби знала говорити:

Налетіли гуси з броду, (2) сколотили в річці воду.

Ой там же я забарилась, (2) поки вода встановилась.

Там я стала, постояла, (2) поки вода кришталем стала.

Парал. тексти: з іншими мелодіями — Гулак-Артемов-ський, № 9; Kolberg. Pokucie, II, № 103; Ів. Кблесса, ст. 121; Конощенко, І, № 86; Гушло, № 5; без нот показані у Ів. Колесси; крім тих, Waclaw z Oleska, ст. 422, № 294; Лукашевич. Малор. и червонорусские нар. думы и песни. С.-Петербург, 1836, ст. 73, № 10; Ґолов., III, ч. 1, ст. 180, № 54; Рудченко. Чумацкие нар. песни. К., 1874, XXXIX; Довнар-Запольский, Песни пицчуков, № 514; Яворницький, № 10І; Бессараба. Мат. для этйогр. Херсонск. губ., № 236; Гнєдич, № 688 і 760; Тр. о-ва ис-след. Вольти, V, № 104.

Коло млина, коло броду (2) два голуби пили воду.

Вони пили, буркотіли, (2) напившися, полетіли. Крилечками стрепенули, (2) про кохання спом’янули.

— Горе тому, хто кохає, (2J з стремен ніжок не виймає.

Як приїхав