Том 9 - Леся Українка

— Не їдь, не їдь у Крим по сіль, бо застанеш під наміткою.

Чи я ж тобі не казала, як стояла під полицею: ■

Не їдь, не їдь у Крим по сіль, бо застанеш молодицею.

— Любив тебе дівчиною, любитиму й молодицею, іще буду сім літ ждати, поки станеш удовицею.

Варіанти мелодії: Лисенко, II, № 39; V, № 25; VII, № 16; Остапович, II, № 14. Парал. тексти без нот: Гіль-тебрандт, LXXXIII (Кобринського пов., Гродн. г.); Чуб., V, ст. 4, № 6; ст. 86, № 181; ст. 202, № 409; Rokossow-ska, st. 281, № 167.

Під гай, мати, під гай, мати, під гай зелененький виїжджає з України козак молоденький.

Як виїжджав, шапочку зняв, низенько вклонився:

— Прощай, прощай, громадонько, може, з ким

сварився.

Прощай, прощай, громадонько, ти, дівчино-утко. ой бог знає, бог відає, чи вернуся хутко!

Вар. мелодії: Роздольський — Людкевич, № 657. Пор. теж: Конощенко, І, № 77. Парал. тексти з іншими мелодіями: Kolberg. Pokucie, II, № 158; Лисенко, V, № 15 ( = № 8 в VI десятку хорових); Ів. Колесса, ст. 286, № 33-а; Конощенко, III, № 39, 40. Без нот: Метлинський, ст. 23; Чуб., V, ст. 110, № 239; Гнєдич, № 642.

Чи я вилила, чи я вбрела, чи такая доля,— полюбила козаченька, по місяцю стоя.

Як приїхав мій миленький в неділю раненько, зліз з коника, привітався: — День добрий,

серденько!

Чи здорова, моя мила, чи не тужиш чого?

Чи не маєш, моя мила, над мене іншого?

— Перед богом присягаю, іншого не маю, тільки тебе, моє серце, над життя кохаю!

Пор.: Роздольський Людкевич, № 681.

Праду сокочу, спатоньки хочу.

Ой склоню я голівоньку на білую постілоньку, може, я й засну.

Аж свекруха йде, як змія, гуде:

— Сонливая, дрімливая, до роботи лінивая невістка моя!

Праду, сокочу... і т. д.

Аж свекорко йде, як вітер, гуде:

— Сонливая, дрімливая, до роботи лінивая, невістка моя!

Праду, сокочу... і т, д.

Аж милий іде, як голуб, гуде:

— Ой спи, мила, хорошая, пішла заміж молодая,

не виспалася!

Парал. тексти з іншою мелодією: їй. Колесса, ст. 204; без нот: Голов., II, ст. 589, № 23; III, отд. 1, 337, № 69; Яворницький, № 374; М. Косич. Литвины — белоруссы Черниговской губ. С.-Петерб., 1902, ст. 79.

Ой на горі пшениченька, а в долині овес. 1

Гей! А в долині овес, а в долині овес.

Не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш.

Гей! Ти зо мною живеш, ти зо мною живеш.

Що до теї нетіпанки та щовечора йдеш.

Гей!..

А до мене* молодої, тай й у двір не зайдеш.

Гей!..

— Ой посади, моя мила,

У воротях вербу.

Гей!..

Як буду йти од тіпанки, то й до тебе зайду.

Гей!..

Ой вистели, моя мила, та й китайкою двір.

Гей!..

Ой щоб же мій кінь вороний не помарав підків.

Гей!..

— Бодай же ти, мій миленький, та й того не діждав,

Гей!..

Ой щоб же твій кінь вороний та й китайку топтав.

Гей!..

Ця мелодія була надрукована в виданні: К. Квітка. 36. укр. п. з нотами. Гармонізація Б. Яновського. К., 1902 p.;

там через помилку склади «а в до-ли...» поставлені не під тими нотами, під якими треба. Ця помилка тут поправляється.

Споріднені мелодії: Kolberg. Pokucie, II, № 124; Людкевич, № 593 і 616—621; Радченко, № 124. Інші мел.: Конощенко, І, № 9; II, № 72—74; Лис., хор. III, № 6. Парал. тексти без нот: Метл., 67, 68; Чуб., V, ст. 178, 396, 411; Довнар-Запольський, № 477. Сб. Харьк. ист.-фил. общ., X, 116, VI, 116; Яворницький, № 216; Бесса-раба, Херс., № 270 і 271; Гнєдич, № 576; Waclaw z Oles-ka, 359, № 198.

їхав козак дорогою, зустрів дівку убогую.

Загадав їй сім загадок: — Одгадаєш, моя будеш.

Ой що росте без кореня, ой що біжить без повода, ой хто плаче,— сліз не має, ой що грає,— голос має, ой що горить без жарини, ой хто живе без дружини, ой що цвіте без цвіточка? Одгадай-но, дівчиночко!

— Камінь росте без кореня, вода біжить без повода, сокіл плаче,— сліз не має, скрипка грає,— голос має, сонце горить без жарини, козак живе без дружини.

Парал. тексти: з мелодіями, подібними ритмічною схемою: Kolberg. Pokucie, II, № 102; Лисенко, V, № 17,

VIII хор, № 3; 36. для учнів, ст. 35; Конощенко, II, № 32. З іншою мелодією: Конощенко, І, № 26. Українські і руські варіанти пісні і перегляд азіатських і європейських казок про мудру дівчину — у Драгоманова, Політичні пісні укр. нар., ч. II. Geneve, 1885, ст. 136-^138; Голов., III, отд. 1, ст. 180, № 56.

Ой вербо, вербо кучерява, хто ж тобі, вербо, кучері звив?

Хто ж тобі, вербо, кучері звив, хто ж тобі, вербо, корінь підмив?

І звив кучері буйний вітер,, підмила корінь бистра вода...

А я, молода, як ягода,

та не йшла заміж штири года.

А пішла заміж аж п’ятого за ц’яниченьку проклятого,

що пропив коня вороного, йде до стаєнки по другого.

А я, молода, проти нього несу червінця золотого.

Несу червінця золотого — викупити коня вороного.

Ой не раз, не два викупляла, вікном-дверима утікала.

В зеленім саду ночувала, усіх пташечок вислухала.

А соловейко як тьох, так тьох, котяться сльози, як той горох.

А зозуленька — куку! куку!

Ой за що ж таку терплю муку!

Паралелі з близькими мелодіями: Ол. Гулак-Артемов-ський, № 27; Хведорович, № 3; Остапович, II, № 13. З іншою мел.: Конощенко, II; і без нот: Довнар-Запольский. Песни пинчуков, № 402; Бессараба, Херс, № 364; Гнє-дич, № 515.

З Звягля

Далі слів Леся не пам’яїала. По збірниках ця строфа подивується в піснях різного змісту. З-поміж них з мелодіями іншими, ніж тут: Kolberg. Pokucie, II, № 60; Ів. Колесса, ст. 277; Квітка, № 8. Без нот: Довнар-Запольский. Песни пинч., № 500 (інтересний текст); Чуб., V, ст. 14; Гнатюк. Коломийки, № 581.