Том 12 - Леся Українка
Дорогий Михайле!
Посилаю Вам оцю довіреність, зроблену по тій формі, яку порадив Комаров,— я сама на тім мало знаюся. Коли прийдеться трактувати з Лавровим, то се вже буде юридичний грунт. Але, звісно, нехай він перше сам про те заговорить. Мої умови такі, що коли він хоче видавати з «Лісовою піснею» і «Камінним господарем», то я менше, як за 35 р. від аркуша не можу згодитись, а як без сих двох драм, то буде залежати від числа примірників видання. Я думаю, що без тих двох він і ніяк не схоче, а зрештою, там видно буде, що він скаже, хотілось би тільки, щоб він уже скоріше рішив щось виразного, бо вже починав обридати ся невиразність.
Щодо редакторів моїх, то найкраще нехай зложать у свій час належні мені гроші до Ваших рук, то буде більше порядку в рахунках. З «Вісника» мені вже дано 100 р. (а ще щось мають дати після VI книжки), а з «Дзвону» 75 p., і, як Вам відомо, лишилось невиясненим, хто кому винен. Спис помилок постараюсь вислати з дороги, коли матиму тямок до списання їх, бо от тепер ледве можу писати, така стрясена і невиспана (хоч ніхто не заважав спати).
Як здоров’я Михаля?
Цілую Вас і маму, та й Лілю з Михальом, коли вони ще 8 Вами.
Комарови усіх вас вітають.
Будьте здорові!
Леся
Через годину їду на море.
280. ДО О. П. КОСАЧ (матері)
2 червня 1913 р. Кутаїсі 20/V 1913
Люба мамочко!
Думаю, що ти вже повернулася з Гадяча, тож і пишу. Доїхала я без інцидентів, тільки було досить тісно і пароход трапився надзвичайно хиткий, аж навіть мені трохи
завадило, хоч звичайно того зо мною не бував. Приїхала таки добре втомлена, бо все ж 5 ночей зряду пробула в дорозі, та ще й досі не зовсім прийшла в норму. Кльоня зустрів мене на тій станції, де пересідається, щоб їхати в Кутаїс. Він трохи схуд, але поза тим мається нічого собі. Про Ставрополь чи якесь інше місце поки що новин ніяких нема, але «надеяться никому не возбраняется». Ми тепер займаємо половину квартири (2 кімнати), дещо й речей розпродалося, се через те, що не стає інакше грошей на прожиття, а в довги залазити не хочеться, я того дуже не люблю і боюся, волію зректися якоїсь там вигоди, ніж сидіти у лихварів у кишені. Через те я буду дуже рада, як одержу хутко від тебе ті 55 p., бо принаймні буду вільна у своїх особистих видатках на який час, а там сподіваюся, що могтиму й заробити знов. Та й так, може, без великої трудності діждемося ліпших часів — повинні ж вони колись настати. Зрештою, се мене якось не дуже журить, бо се ще найменша в світі біда, рівняючи до інших.
От «досада», що і тут якось холодно. Так я й не вилажу з сукняної одежі. Тільки в день мого приїзду було ясно і доволі тепло, та й то тільки до полудня, а потім усе дощ, ра й дощ, та холод... І що се воно з сим «югом» робиться?.. Стан мого здоров’я такий, як був у Києві, ти його бачила, то сама зважиш, чи то зветься «добре», чи, може, рк інакше.
І Словаря таки у мене нема, отже, нехай Іван Матвійович пришле, спасибі йому,— прошу йому се переказати, f Я мала взяти з собою остатній № «Рідного краю» і «Молодої України» з казкою Гоголя (хоч я їх прочитала, але хотіла привезти сюди), та мені їх не вложили, може б, твоя ласка прислати.
Я забула свою грілку. Та її посилати не варто — маю тут іншу.
Будь здорова, люба мамочко! Кльоня тебе вітає, я міцно цілую. Привіт Михайлу Васильовичу і пану Пет-руненкові.
26 травня 1913 р. Одеса 13. V. 1913. Одеса.
Дорогий Михайло!
Посилаю Вам оцю довіреність, зроблену по тій формі, яку порадив Комаров,— я сама на тім мало знаюся. Коли прийдеться трактувати з Лавровим, то се вже буде юридичний грунт. Але, звісно, нехай він перше сам про те заговорить. Мої умови такі, що коли він хоче видавати з «Лісовою піснею» і «Камінним господарем», то я менше, як за 35 р. від аркуша не можу згодитись, а як без сих двох драм, то буде залежати від числа примірників видання. Я думаю, що без тих двох він і ніяк не схоче, а зрештою, там видно буде, що він скаже, хотілось би тільки, щоб він уже скоріше рішив щось виразного, бо вже починав обридати ся невиразність.
Щодо редакторів моїх, то найкраще нехай зложать у свій час належні мені гроші до Ваших рук, то буде більше порядку в рахунках. З «Вісника» мені вже дано 100 р. (а ще щось мають дати після VI книжки), а з «Дзвону» 75 p., і, як Вам відомо, лишилось невиясненим, хто кому винен. Спис помилок постараюсь вислати з дороги, коли матиму тямок до списання їх, бо от тепер ледве можу писати, така стрясена і невиспана (хоч ніхто не заважав спати).
Як здоров’я Михалд?
Цілую Вас і маму, та й Лілю з Михальом, коли вони ще 8 Вами.
Комарови усіх вас вітають.
Будьте здорові!
Леся
Через годину їду на море.
280. ДО О. П. КОСАЧ (матері)
2 червня 1913 р, Кутаїсі 20/V 1913
Люба мамочко!
Думаю, що ти вже повернулася з Гадяча, тож і пишу. Доїхала я без інцидентів, тільки було досить тісно і паро-ход трапився надзвичайно хиткий, аж навіть мені трохи
завадило, хоч звичайно того зо мною не бував. Приїхала таки добре втомлена, бо все ж 5 ночей зряду пробула в дорозі, та ще й досі не зовсім прийшла в норму. Кльоня зустрів мене на тій станції, де пересідається, щоб їхати в Кутаїс. Він трохи схуд, але поза тим мається нічого собі. Про Ставрополь чи якесь інше місце поки що новин ніяких нема, але «надояться никому не возбраняется». Ми тепер займаємо половину квартири (2 кімнати), дещо й речей розпродалося, се через те, що не стає інакше грошей на прожиття, а в довги залазити не хочеться, я того дуже не люблю і боюся, волію зректися якоїсь там вигоди, ніж сидіти у
