ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

Влада ситуації швидко і глибоко поглинула більшість на цьому до слідницькому кораблі людської природи. Тільки дехто з них здатен був протистояти ситуаційним спокусам влади й панування, зберігаючи ви димість моральності й порядності. Вочевидь, я не належав до цього шля хетного прошарку.

РОЗДІЛ 9

П'ятниця. Западання в темряву

Нам потрібно розібрати «в’язницю» за кілька годин, і це вимагає багато роботи. Курт, Джаффе і я вже виснажені від щойно пережитих неспокійних дня і ночі. До того ж у нічні години ми продумували всі деталі завершення — підсумкові зустрічі й оцінювання, грошові виплати, видачу особистих речей. Треба було скасувати запланований на вечір візит колег. За планом вони мали допомогти нам опитати кожного учасника експерименту. Ще нам потрібно було скасувати замовлення в їдальні, повернути орендовані в університетській поліції ліжка, наручники і т. ін.

Ми усвідомлюємо, що нас чекає удвічі більше роботи. Потрібно спостерігати за подіями у Дворі, виспатися і впорядкувати логістику на останній день. Ми оголосимо про завершення експерименту одразу після запланованого на ранок візиту державного захисника — саме нагода згорнути дослідження. Вирішуємо не попереджати охорону — цю радісну для в’язнів звістку я повідомлю особисто. Припускаю, що передчасне завершення експерименту розсердить охорону, особливо тепер, коли все взято під контроль: вони очікують попереду легкий тиждень і прихід кількох нових в’язнів. Вони вже навчилися бути «наглядачами». Вочевидь, їхня крива навчання сягнула вершини.

Джаффе встановить контакт із п’ятьма звільненими раніше в’язнями і запросить їх опівдні на дебрифінг й отримання повної оплати за тиждень. Я попрошу всі зміни охоронців прийти або почекати до опівдня, коли відбудеться «особливий захід». Вони знають про заплановані на п’ятницю інтерв’ю з особами ззовні, але, напевно, очікують на введення нових елементів, а не на різке закінчення співпраці.

Якщо все піде за планом, то підведення підсумків із в’язнями закінчиться о першій. Стільки ж часу займе спілкування з охоронцями, після чого проведемо спільну зустріч. Доки одні підводитимуть підсумки, інші заповнюватимуть форму для фінального опитування, отримуватимуть винагороду і матимуть нагоду повернути або залишити на пам’ять використовувану під час експерименту уніформу. Якщо забажають, зможуть забрати на пам’ять різноманітні таблички й знаки, які ми розмістили у Дворі й в Ямі. Також організуємо спільний прощальний обід і домовимося з кожним про проведення індивідуальної зустрічі з переглядом відеозаписів та обговоренням їхньої поведінки «на свіжу голову».

Перш ніж лягти подрімати в моєму кабінеті на розкладному дивані, де я неспокійно спав упродовж останнього тижня, наказую ранковій зміні дати змогу в’язням виспатися вночі й мінімізувати в подальшому прояви агресії. Охоронці знизують плечима і поводяться як сини, яким батько забороняє бавитися на подвір’ї.

П'ЯТНИЦЯ. ОСТАННЯ ПЕРЕКЛИЧКА

Уперше за тиждень в’язням дозволили безперервно спати шість годин. У них, мабуть, величезна потреба нормально виспатися. Постійне переривання сну і сновидінь значно вплинули на настрій і спосіб мислення ув’язнених, хоча тяжко визначити силу цього впливу. Найімовірніше, він підсилив емоційний зрив у декого із раніше випущених в’язнів.

Перекличка розпочинається о 7:05 і триває лише 10 хвилин. Викрикуються номери, проводяться інші нешкідливі ритуали. Добрий гарячий сніданок подано п’ятьом «уцілілим» в’язням. Як і очікувалося, Клей (416) відмовляється від їжі, навіть коли інші ув’язнені його ввічливо заохочують.

Попри мою вказівку лагідно поводитися із в’язнями, охоронці зриваються через непокору Клея. «Усі на підлогу! Віджатися 50 разів, доки 416-й не почне їсти сніданок». Клей (416), ані поворухнувся, тільки дивиться на свою тарілку з їжею. Венді й Керос намагаються його насильно погодувати: пхають їжу в рота, але він її випльовує. Вони кличуть на допомогу 5704-го і 2093-го, але це не діє. Клея (416) відправляють назад до своєї камери і змушують «кохатися» із сосисками. Керос наказує їх гладити, обнімати і цілувати. 416-й усе виконує. Проте він лишається вірний своєму слову і не з’їдає жодного шматочка.

Венді засмучений зухвалою поведінкою 416-го і водночас дріб’язковістю своїх колег. У ретроспективному щоденнику він написав: «Відмова 416-го від їжі дуже мене розлютила. Їжу в його горлянку не можна було запхати навіть за допомогою інших ув’язнених. Андре [Керос] змусив його провести із сосискою всю ніч, а потім ще й обнімати, гладити та цілувати її. На мою думку, це було недоречно. Я ніколи не змусив би в’язня так чинити»[137].

Що ж сам Керос розкаже про свою поведінку? У його ретроспективному щоденнику записано: «Я вирішив змусити його їсти, але він не їв. Їжа розмазалася по його обличчю, і я не міг повірити, що таке роблю. Я ненавидів себе, що змушую його їсти. Я ненавидів його за те, що він не їсть. Я ненавидів реалії людської натури»[138].

Денна зміна заступила, як завжди, о десятій. Я попросив старшого охоронця Арнетта поводитися спокійно і стримано через запланований прихід юридичного представника. Звіт Арнетта про інциденти під час денної зміни показав, що Клей (416) переживає дивну зміну, попри зовнішній спокій і практику дзен-медитації. У цьому звіті Арнетт повідомляє: 416-й був дуже збуджений. Він здригнувся, щойно я зняв мішок з його голови у вбиральні. Його довелося волокти по дорозі до вбиральні й назад, навіть попри мої слова, що я не збираюся силувати його [що часто на зло робили інші охоронці]. 416-й переживав, що його покарали. Я тримав його сосиски, коли він зайшов до туалету. Він намагався забрати їх у мене, бо інший охоронець наказав завжди їх носити з собою[139].

ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСНИК В'ЯЗНІВ: ПРАВА І ПОРУШЕННЯ

Ми ненадовго зустрічаємося з місцевим адвокатом Тимом Б., який працював в офісі державного захисника. Він з цікавістю і водночас зі скепсисом ставиться до нашого експерименту, неохоче жертвуючи свій дорогоцінний час через особисте прохання тітки перевірити, як утримують кузена. Я описую головні риси експерименту, і наскільки все стало серйозним. Прошу Тима розглядати справу так, ніби він робить це у справжній в’язниці, і він погоджується. Спершу віч-на-віч зустрічається з кузеном Габбі (7258), а потім — з усіма ув’язненими. Тим дозволяє нам проводити прихований відеозапис зустрічей у тій самій кімнаті, де відбувалися слухання комісії з умовно-дострокового звільнення.

Рівень формальності між двома родичами здивував мене. Не було жодного натяку на попередні відносини, якщо вони взагалі існували. Можливо, це властиво особам англійського