Орієнталізм - Едвард Ваді Саїд

Контроль Лейна над його матеріалом досягається не лише через його драматизовану подвійну присутність (як фіктивного мусульманина і справдешнього європейця) та через його маніпуляції зі своїм наративним голосом і предметом, але й через використання деталей. Кожен із великих підрозділів у кожному розділі неодмінно починається з якогось насподіваного загального зауваження. Наприклад, «давно помічено, що багато з прикметніших особливостей у звичаях, побуті та характері нації можуть бути пояснені фізичними особливостями країни»72. Подальший текст цю тезу переконливо підтверджує — Ніл, «дивовижно цілющий» клімат Єгипту, «ревна» праця селян. Проте замість переходити далі до наступного епізоду в наративному порядку, додається якась деталь, а отже, наративне завершення, якого ми сподівалися, виходячи із суто формальних причин, не дається. Інакше кажучи, хоча загалом Лейновий текст відповідає наративній і каузальній послідовності народження — життя — смерть, специфічні деталі, які вводяться на протязі цієї ж таки послідовності, гальмують і заплутують наративний розвиток. Від загальних спостережень до змалювання якогось із аспектів єгипетської вдачі, до розповіді про дитинство, юність, зрілість і старість єгиптян Лейн завжди примудряється подати якусь значущу деталь, аби пригальмувати плавний перехід. Так, наприклад, відразу по тому, як ми довідуємося про цілющий клімат Єгипту, нам повідомляють, що мало єгиптян живуть довго, з огляду на фатальні захворювання, відсутність медичної допомоги та задушливу літню спеку. Після цього нам розповідають, що спека «спонукує єгиптянина [явно надумане узагальнення] до непоміркованості в чуттєвих утіхах», а далі ми грузнемо в описах, перевантажених діаграмами та штриховими малюнками каїрської архітектури, декоративних розписів, фонтанів та замків. Коли знову пробивається на поверхню наративний потік, це вже сприймається лише як сута формальність. {214}

Що насамперед заплутує наративний порядок, попри те, що саме наративний порядок домінує у Лейновому тексті, це розлогі, абсолютні у своїй монументальності описи. Мета Лейна полягає в тому, щоб зробити Єгипет та єгиптян цілковито видимими, не залишити нічого прихованого від свого читача, подати єгиптян поверхово, в роздутій деталізованості. Як оповідача, його насамперед приваблюють неймовірні садомазохістські пікантні подробиці: самокалічення дервішів, жорстокість суддів, співіснування релігії з розпустою, що панує в середовищі мусульман, надмір хтивих пристрастей тощо. Та попри всю химерність описуваних подій та збочених пристрастей, попри те, що ми почуваємо себе заблуканими в лабіринті запаморочливих деталей, Лейн встигає всюди, його праця полягає в тому, щоб зібрати всі ці скалки докупи й дати нам змогу просуватися вперед, хоч і ривками. До певної міри йому вдається робити це тільки тому, що він європеєць, який може логічно контролювати пристрасті та емоції, до яких мусульмани, на жаль, надміру схильні. Але навіть до більшої міри спроможність Лейна панувати над розхристаним предметом своїх студій, утримуючи його в жорстких рамках суворої дисципліни й цілковитого відчуження, залежить від його вміння з холодною незворушністю дистанціюватися від єгипетського життя та єгипетської продуктивності.

Головний символічний момент виникає на початку розділу шостого «Побут життя — Продовження». На цей час Лейн уже достатньо оволодів своєю наративною манерою прогулюватися крізь єгипетське життя, і, дійшовши до кінцевого пункту у своїй подорожі по громадських закладах та побутових звичаях єгиптян (він має звичку змішувати поняття суспільного та просторового значення), він починає обговорювати інтимну сторону цього побуту. Отож він хоче «трохи розповісти нам про шлюб та шлюбні церемонії». Зазвичай така розповідь починається в нього із загального зауваження: утримуватися від шлюбу, «коли чоловік досяг належного віку та коли до цього не існує обґрунтованих перешкод, вважається в єгиптян непристойним або навіть ганебним». Без жодного переходу Лейн прикладає це зауваження до самого себе і визнає себе винним. Упродовж досить довгого абзацу він розповідає, який тиск чинили на нього з тим, аби він {215} погодився одружитись, тиск, який він успішно витримав. Зрештою, після того як один тубільний друг запропонував улаштувати для нього marriage de convenance*, від якого Лейн також відмовився, вся ця наративна послідовність раптово закінчується паузою і переходом 73. Він поновлює своє загальне обговорення, почавши його з іншого загального спостереження.

Шлюб задля пристойності (фр.).

Ми тут маємо не тільки типовий для Лейна раптовий обрив головної наративної лінії якоюсь недоречною деталлю, ми спостерігаємо тут також рішуче та буквальне відсторонення автора від продуктивних процесів орієнтального суспільства. Мініоповідь про його відмову приєднатися до суспільства, яке він описує, завершується драматичною прогалиною: його історія просто не може бути продовжена, начебто він хоче нам сказати, що, оскільки він не увійшов у інтимні рамки родинного життя, то випадає з виду як кандидат на таке життя. Він буквально зрікається себе як індивід, відмовившись через шлюб увійти в людське суспільство. В такий спосіб він зберігає свою авторитетну ідентичність як фальшивий учасник і цим підтримує об’єктивність своєї оповіді. Якщо ми вже знали, що Лейн не мусульманин, ми також знаємо тепер і те, що для того, аби він міг стати орієнталістом — замість орієнтала, — він мусив відмовитися від чуттєвих радощів родинного життя. Крім того, він мусив також остерігатися, щоб не прив’язати себе до якихось певних дат, увійшовши в людський життєвий цикл. І тільки в цей неґативний спосіб міг він зберегти свою позачасову авторитетність як спостерігач.

Вибір Лейна був між життям без «вигод та дискомфорту» й можливістю завершити своє дослідження сучасних єгиптян. Саме результат цього вибору й уможливив його дефініцію єгиптян, оскільки, якби він став одним із них, його перспектива вже не була б антисептично й асексуально лексикографічною. Таким чином, у два важливі й конче необхідні способи Лейн здобуває наукову довіру та леґітимність. По-перше, тому, що він увійшов у буденний наративний плин людського життя: звідси його спроможність подати колосальну кількість деталей, у сукупність яких спостережливий інтелект чужинця може {216} ввести, а потім стягти докупи величезний обсяг інформації. Єгиптяни, так би мовити, розтинаються для експозиції, а потім переконливо стуляються докупи Лейном. По-друге, тому, що він відокремив себе від генеративного процесу єгипетсько-орієнтального життя: саме тому він придушив у собі свої ниці потяги в інтересах розповсюдження інформації, не в Єгипті й не для Єгипту, а в широкому світі європейської вченості й для цього світу. Те, що він зумів як накинути свою наукову волю на безлад розхристаної реальності, так і свідомо відійти від місця свого перебування на сцену своєї наукової репутації, є причиною його великої слави в анналах орієнталізму. Корисне знання, таке, як його, могло бути одержане, сформульоване та поширене лише в результаті такого самозречення.

Дві інші великі праці Лейна, його так