Великий вибух популізму. Як економічна криза змінила світову політику - Джон Б. Джудіс

Джон Б. Джудіс.
Великий вибух популізму.
Як економічна криза змінила світову політику

Абсолютний бестселер із мільйонними продажами!

Схвальні відгуки на книжку

«Великий вибух популізму» — це, беззаперечно, проникливий аналіз ключового явища сучасної політики — зростання популізму і правого, і лівого штибу. Здобутки Джона Джудіса годі перевершити. Він ідеальний автор для висвітлення обраної теми, і з роботою впорався блискуче. У книжці розглянуто сучасні тенденції, зокрема й зростання популярності Дональда Трампа, в історичній перспективі. Джудіс наголошує на вирішальній ролі рецесії[1]2008 року щодо дискредитації неоліберального курсу і в США, і в Європі. Цю книгу слід прочитати.

Томас Едсолл, колумніст New York Times

«Великий вибух популізму» поєднує новаторський виклад фактів і фундаментальність академічного дослідження. Це найкращий на сьогодні посібник, що висвітлює суттєве політичне явище нашого часу.

Майкл Лінд, автор книжки «Земля обітована: економічна історія Сполучених Штатів Америки» («Land of Promise: An Economic History of the United States»)

Джон Джудіс знову доводить, що є одним із найкращих політичних журналістів США. Годі шукати мудрішого чи інформативнішого дослідження щодо сучасного незадоволення виборців по обидва боки Атлантичного океану, ніж маємо у книжці «Великий вибух популізму».

Майкл Казін, редактор журналу Dissent, автор книжок «Переконання популістів: американська історія» («The Populist Persuasion: An American History») та «Війна проти війни: американська боротьба за мир, 1914—1918 рр.» («War Against War: The American Fight for Peace, 1914—1918»)

Джонові Кону, Річардові Джасту

та Джошеві Маршаллу

Вступ
Що таке популізм і чому він важливий?

У США та Європі зараз активізувалися популістські партії та кандидати. Дональд Трамп був обраний кандидатом у президенти від Республіканської партії; Берні Сандерс[2]досить упевнено посів друге місце після Гілларі Клінтон під час визначення кандидата від Демократичної партії. Усі ці особи наступають на п’яти Рухові Чаювання[3] та протестувальникам із «Захопи Уолл-стрит»[4]. У Європі популістські партії Франції, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Австрії, Греції, Італії, Іспанії та Швейцарії змагаються за владу або вже ввійшли до складу урядів.

У Франції на регіональних виборах у грудні 2015 року «Національний фронт» (Front National, FN) посів перше місце, отримавши 27,73 % голосів, однак не зміг очолити регіональні органи влади, оскільки в другому турі партія «Республіканці» (фр. Les Républicains) та Соціалістична партія об’єднали свої зусилля проти нього. У Данії на парламентських виборах у червні 2015 року Данська народна партія (Dansk Folkeparti, DF) посіла друге місце. В Австрії в першому турі президентських виборів у квітні 2016 року переміг кандидат від Австрійської партії свободи (Freiheitliche Partei Österreichs, FPÖ) Норберт Гофер.

У Швейцарії на парламентських виборах перемогла Швейцарська народна партія (Schweizerische Volkspartei, SVP), набравши 29,4 % голосів, що майже вдвічі перевищило загальний результат соціал-демократів і лібералів. У Норвегії Партія прогресу (Fremskrittspartiet, FrP) з 2013 року ввійшла до складу правлячої урядової коаліції. У Нідерландах Партія свободи (Partij voor de Vrijheid, PW) Герта Вілдерса — третя за кількістю членів на сьогодні партія країни — значно випереджає інші сили в опитуваннях щодо парламентських виборів 2017 року[5]. Британська Партія незалежності Сполученого Королівства (United Kingdom Independence Party, UKIP) після невтішних результатів парламентських виборів 2015 року відновила позиції на місцевих виборах, потіснивши в Уельсі Лейбористську партію. Саме вона відіграла провідну роль у британській кампанії за вихід із Європейського Союзу.

У Європі з’явилися також ліві та лівоцентристські популістські партії. В Італії «Рух п’яти зірок» (Movimento 5 Stelle, M5S) коміка Беппе Ґрілло отримав найбільшу кількість місць у Палаті депутатів на виборах 2013 року. На муніципальних виборах у червні 2016 року кандидат від «Руху п’яти зірок» Вірджинія Раджі отримала 67 % голосів і була обрана мером Рима. В Іспанії партія «Подемос» (Podemos), заснована 2014 року, посіла третє місце на парламентських виборах у грудні 2015 та червні 2016 року. У Греції створена за десять років до того СІРІЗА (ΣΥΡΙΖΑ) перемогла на двох парламентських виборах 2015 року й очолила уряд. Ця книга допоможе зрозуміти, як сформувалися ці популістські кандидати та рухи і чому внаслідок Великої рецесії