Українська література » Наука, Освіта » ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо

Читаємо онлайн ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
тих, хто втік від релігійних переслідувань, потрапляючи в приязне і безпечне середовище, починають виявляти нетолерантність до представників інших релігій.

Повертаючись до кароокого Карло

Далі дуже поверховий огляд питань, дотичних до значної трансформації мого колеги, коли йому дали владну позицію голови комісії з умовно-дострокового звільнення. Спочатку він справді чудово імпровізував, це було як соло Чарлі Паркера[105]. Він на ходу придумував деталі злочинів і минулого в’язнів — просто на рівному місці. Він робив це без сумнівів чи коливань, із завзятою впевненістю. Проте з часом, схоже, він дедалі сильніше і переконливіше захоплювався своєю новою владною позицією. Він був головою комісії з умовно-дострокового звільнення Стенфордської окружної в’язниці, влади якого боялися арештанти і до слів якого прислухалися колеги. Щойно він отримав привілейовану посаду з можливістю поглянути на світ очима всевладного голови комісії, забулися роки страждань, пережитих цим колишнім упослідженим в’язнем. Виголошена колегам наприкінці слухань промова Карло відкрила душевні муки та відразу, які вселила в нього ця разюча трансформація характеру. Він став гнобителем. Пізніше того самого дня після вечері Прескотт зізнався: йому було огидно через свої слова і повне злиття з роллю.

Цікаво, чи змусить це його проявити позитивні наслідки такої саморефлексії на наступному слуханні комісії у четвер. Чи проявить він більше уваги й милосердя до нової групи в’язнів, що проситимуть про дострокове звільнення? Чи все ж роль змінить людину?

ЧЕТВЕРГОВЕ СЛУХАННЯ КОМІСІЇ З ДОСТРОКОВОГО ЗВІЛЬНЕННЯ

Наступного дня ще четверо в’язнів постали перед повторним засіданням комісії. Усі члени, окрім Карло, були новачками. Крейґа Гейні, що поїхав у Філадельфію через невідкладні сімейні справи, замінила соціальна психологиня Кристина Маслач. Вона тихенько спостерігала за процедурою майже без явних втручань — принаймні цього разу. Секретарка і два аспіранти становили решту комісії з п’яти членів. Крім того, через наполегливі прохання охоронців додатково розглядатимуться різноманітні дисциплінарні заходи щодо серйозних порушників порядку. Курт Бенкс залишається приставом. Начальник Дейвид Джаффе також присутній, щоб наглядати і коментувати у разі потреби. Я знову спостерігаю крізь тоноване вікно і записую засідання для подальшого аналізу за допомогою магнітофону Атрех. Ще одне нововведення: на відміну від учорашнього дня, ми не садимо в’язнів за один стіл з комісією, а примощуємо їх на окремому високому стільці, мовби на п’єдесталі, — так за ними зручніше спостерігати, як під час допитів у слідчих.

ГОЛОДУВАННЯ НЕ СПРАЦЮВАЛО

Перший у списку — нещодавно прибулий ув’язнений 416, який досі голодує. Курт Бенкс зачитує дисциплінарні звинувачення, подані декількома охоронцями. Арнетт особливо розлючений на 416-го. Він й інші охоронці не впевнені, що з ним робити: «Так недовго тут, а вже абсолютно непіддатливий, порушує наш порядок і режим».

В’язень одразу погоджується і не оскаржуватиме звинувачення. Наполягає, що почне їсти те, що подають у в’язниці, лише після призначення юридичного представника. Прескотт прискіпується до його ультиматуму щодо «юридичної допомоги», вимагає роз’яснення.

Ув’язнений 416 відповідає якось дивно: «Я у в’язниці з сумнівною практичною метою, бо підписав угоду, підписувати яку не маю юридичного права через свій вік». Іншими словами, ми або повинні викликати адвоката, який візьметься за його справу і виклопоче звільнення, або ув’язнений й далі голодуватиме, доки не захворіє. І тоді, він пояснює, адміністрація в’язниці змушена буде звільнити його.

Цей кістлявий молодик поводиться перед комісією так само, як і перед охоронцями: вважає себе розумним, незалежним і вольовим. Проте його обґрунтування незаконності ув’язнення — ніби він не досягнув потрібного для підписання угоди віку, даючи інформовану згоду на участь у дослідженні, — з погляду права і обставин, видається дивним для особи, що діяла, керуючись ідеологічними принципами. Попри змарнілий і скуйовджений вигляд, щось у поведінці 416-го не викликає симпатії у співрозмовників — чи то охоронців, чи то інших ув’язнених або членів комісії. Він більше схожий на вуличного безхатька, який викликає у перехожих радше відчуття провини, ніж співчуття.

Коли Прескотт запитує в’язня 416, за що його посадили, той відповідає: «Звинувачення немає, мені його не висунули. Поліція Пало-Альто мене не заарештовувала».

Прескотт розлючено запитує, чи не помилково часом його ув’язнили. «Я був у списку запасних, я...» — Прескотт тепер просто закипає від люті й збентеження. Я усвідомлюю, що не поінформував його про те, як номер 416 відрізняється від інших, що він — нещодавно прибулий «запасний гравець».

«Ти що, на філософа вчишся? — Карло повільно закурює і, певно, задумує нову лінію натиску. — Ти тут філософію розводиш, як тільки з’явився».

Коли один із секретарів сьогоднішньої комісії пропонує спортивні тренування як вид дисциплінарних заходів, а 416-й скаржиться, що його й так змушують занадто багато тренуватися, Прескотт коротко кидає: «Він виглядає сильним, думаю, тренування — ідеальний варіант». Він оглядається на Курта і Джаффе, щоб вони записали це до плану дій.

Нарешті, коли поставили підступне запитання — чи відмовився б він добровільно від зароблених грошей, якби йому надали дострокове звільнення, — 416-й одразу зухвало відповідає: «Так, звісно. Адже я відчуваю, що ця оплата не варта проведеного тут часу».

Для Карло цього вже досить: «Заберіть його». 416-й робить точнісінько те, що автоматично робили до нього й інші: без додаткового наказу він піднімається, простягнувши руки для наручників. Мішок на голову — і його супроводжують до виходу.

Цікаво, що він не вимагає, щоб комісія негайно припинила виконання ним, вимушеним добровольцем, ролі. Він не хоче ніяких грошей — то чому ж просто не скаже: «Я залишаю експеримент. Ви повинні віддати мої одяг і речі, я йду!».

Ім’я в’язня — Клей, але з ним не так просто що-небудь поклеїти. Він непохитно впевнений у власних принципах і наполегливий в обраних стратегіях. Утім він надто вжився в роль в’язня, і тепер, поки його виводять з кімнати слухання справи, не може поглянути на ситуацію збоку і зрозуміти, що ключі від волі у нього тут і зараз — треба лише заявити комісії з умовно-дострокового звільнення, що хоче негайно залишити територію в’язниці, доки він фізично перебуває ще поза нею. Проте тепер ця в’язниця — у нього в голові.

ЗАЛЕЖНІСТЬ - СЛАБКЕ МІСЦЕ

Ув’язнений Пол (5704), наступний у черзі, одразу скаржиться на відсутність обіцяного за хорошу поведінку пайка цигарок. Серед його дисциплінарних зауважень від охоронців: «Постійно проявляє непокору і хамить, бувають напади люті та похмурого настрою, постійно намагається схилити інших в’язнів до непокори й відмовляє їх від співпраці з охоронцями».

Прескотт ставить під питання його так звану хорошу поведінку, яка ніколи не принесе йому

Відгуки про книгу ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: