ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Начальник в’язниці Джаффе, який сидів збоку, не за столом комісії, не втримався: «Мабуть, ти не дуже розумієш, що таке виправляти. Ми намагаємося навчити вас бути високопродуктивними членами суспільства, а не будувати барикади в камерах!».
Прескоттові вже набридли ці відступи. Він знову входить у роль великого боса: «Як мінімум двоє громадян заявляють, що бачили, як ти втікав з місця злочину». (Він це щойно вигадав.) Карло продовжує: «Суперечити свідченням трьох осіб — це ніби казати, що всі люди сліпі! Хіба не ти писав: “Бог, віра та братерство все ще непохитні”. І це по-братськи — брати чуже майно?».
Потім Карло вирішує відверто розіграти расову карту: «Із вас, азійців, дуже мало хто потрапляє до в’язниці... насправді вони переважно дуже хороші громадяни... А ти — постійний порушник, смієшся з тюремних умов, а потім приходиш сюди і говориш про виправлення так, ніби це тобі доручили керувати в’язницею. Сидиш тут, за столом, перебиваєш начальника в’язниці, типу все сказане тобою важливіше, що міг би сказати він. Чесно, я не дозволив би звільнити тебе достроково, навіть якби ти був тут останнім в’язнем. Для мене ти — найгірший кандидат на дострокове звільнення, як тобі?».
«У вас є право на власну думку», — каже 3401-й.
«Моя думка в цьому конкретному місці щось важить!» — сердито заявляє Карло.
Прескотт й далі ставить запитання, не даючи змоги в’язневі відповісти на них, і зрештою засуджує та відхиляє кандидатуру 3401-го: «Не думаю, що є сенс далі витрачати час. На мою думку, оцінка охорони і ставлення до комісії виразно показують позицію цього в’язня... у нас є графік, і я не бачу потреби навіть обговорювати це. Перед нами лише хуліган, який уміє писати гарні промови».
Перед ніж піти, в’язень розповідає комісії, що в нього висип на шкірі, який прогресує, і це його дуже хвилює. Прескотт запитує, чи був той у лікаря, чи пройшов медичний огляд, чи зробив щось, аби подбати про своє здоров’я. Коли в’язень відповідає, що нічого не робив, Карло нагадує, що комісія з умовно-дострокового звільнення зовсім не медична комісія, а потім суворо додає: «Ми намагаємося знайти причини для умовно-дострокового звільнення кожного, хто звертається. І якщо вже ти потрапив до в’язниці, то тільки тобі вирішувати, як поводитися, щоб показати нам, що здатен адаптуватися до нормального життя в суспільстві... Я хотів би, щоб ти задумався над написаними у твоєму зверненні словами. Ти розумний чоловік і добре володієш мовою. Думаю, що ти можеш змінитися. Може, у майбутньому в тебе і буде шанс змінитися».
Карло повертається до охоронця і жестом просить вивести в’язня. Тепер розчарований малий хлопчина повільно простягає свої руки, щоб вдягнули кайданки, і його виводять. Він збагнув, що його легковажна поведінка дорого йому обійшлася. Він зрозумів, що не був готовий до такої серйозності слухання і тиску з боку комісії з умовно-дострокового звільнення.
У моїх нотатках зазначено, що ув’язнений 3401 є складнішою людиною, ніж здавалося спочатку. Він продемонстрував цікавий набір рис характеру. Зазвичай досить серйозний і ввічливий у спілкуванні з охоронцями у в’язниці, він написав саркастично-гумористичне прохання на дострокове звільнення, покликаючись на виправлення, згадуючи духовність і називаючи себе взірцевим в’язнем. Охоронцям, здається, він не подобається, як видно з їхніх суворих відгуків про нього. Його зухвале прохання разюче контрастує з його поведінкою — молодик, якого ми бачимо в цій кімнаті, виглядає слухняним, навіть переляканим. «Тут не можна жартувати». Комісія, особливо Прескотт, накинулася на нього, і він не ви тримав такого натиску. Під час слухання він ставав дедалі замкненішим і пасивнішим. Цікаво, чи добуде він ці два тижні.
БУНТІВНИК ЛАГІДНІШАЄ
Наступний — ув’язнений 1037, Річ, чия мати дуже розхвилювалася вчора ввечері, побачивши, як жахливо виглядає син. Саме він забарикадувався у камері №2 сьогодні вранці. До того ж часто гостює у Ямі. Заява 1037-го цікава, та щось втрачається, коли Курт Бенкс швидко її читає монотон ним, стриманим голосом:
Я б хотів отримати умовно-дострокове звільнення, щоб провести останні роки моєї юності зі старими друзями.
У понеділок мені виповниться 20 років. Визнаю, що працівники в’язниці вказали мені на багато моїх недоліків. У понеділок я почав протестувати, оскільки вважав, що зі мною погано повелися. Однак того вечора я усвідомив, що, на жаль, не заслужив кращого ставлення. Відтоді я докладаю максимум зусиль, аби співпрацювати, і знаю, що кожен з працівників в’язниці зацікавлений тільки у благополуччі моєму й інших в’язнів. Попри мою жахливу неповагу до них та їхніх вимог, працівники в’язниці поводилися і поводяться зі мною добре.
Я глибоко ціную їхню здатність підставити іншу щоку і вірю, що завдяки їхній доброті я виправлюся і стану кращою людиною. З повагою, номер 1037.
Троє охоронців написали колективну рекомендацію, яку Курт зачитує вголос:
Після бунтівної фази поведінка в’язня 1037 стає кращою, але я вважаю, що він мусить ще попрацювати над собою, перш ніж постати перед суспільством як продукт нашого виправного закладу. Погоджуюся зі складеною іншими охоронцями оцінкою ув’язненого 1037 та з заявою самого номера 1037 про те, що він стає значно кращим, але ще не досяг потрібного рівня. В’язень 1037 мусить ще багато чого в собі змінити перед звільненням. Я не рекомендую умовно-дострокове звільнення.
Коли Річ (1037) увійшов до кімнати, то постав у вигляді дивної суміші молодої енергії й початкової стадії депресії. Він одразу починає говорити про свій день народження як про єдиний привід для дострокового звільнення. Видається, що це дуже важливо для нього, та він забув про свято, коли зголошувався взяти участь у цьому експерименті. Річ так захопився цією темою, що не може відповісти на запитання начальника. Адже відповідь або ускладнить його перебування у в’язниці, або знищить його аргументи на звільнення: «Ти не думаєш, що наша в’язниця здатна влаштувати вечірку на честь твого дня народження?».
Прескотт хапається за можливість: «У тебе вже достатньо досвіду навіть на твій вік. Ти знаєш правила. Ти мусиш розуміти, що в’язниця існує для людей, які порушили правила, і саме ти своїми діями поставив інших під загрозу. Хлопче, я бачу, що ти змінюєшся, тут так і написано, і справді думаю,
