ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Спостерігаючи за цим, я пригадую змальованих в’язнями нацистських охоронців з Аушвіца, які роблять те саме — наступають ув’язненим на спини, коли ті виконують віджимання.
«САМОВПЕВНЕНИЙ МУДАКУВАТИЙ МОРАЛІЗАТОР»
Барден кричить до 416-го крізь двері його камери: «Якщо не будеш їсти, тобі не вистачить енергії, 416-й». (Я підозрюю, що Барден починає жаліти цього хирлявого хлопчака).
Гельманн знову бере все у свої руки. Виголошує коротеньку проповідь: «Сподіваюся, що ви, хлопці, вчитеся і в цій ситуації. У вас нема підстав для невиконання наказів. Я не наказую нічого, чого б ви не могли виконати, і не маю чого вас принижувати. Сюди не садять чесних громадян, ви це знаєте. Від вашого моралізаторства мені блювати хочеться. І ви можете перестати триндіти просто зараз».
Він просить «Сержанта» оцінити свою коротеньку промову, і той відповідає: «Думаю, ви виголосили чудову промову, пане наглядачу».
Наближаючись до обличчя «Сержанта», Гельманн знову його атакує: «Вважаєш себе самовпевненим мудакуватим моралізатором?».
«Сержант» відповідає: «Якщо хочете, щоб я так вважав».
«Ну, подумай трохи. Ти і є самовпевнений мудакуватий моралізатор».
Ми повертаємося на ту саму карусель, «Сержант» відповідає: «Я буду тим, ким ви хочете, щоб я був, пане наглядачу».
«Я не бажаю, щоб ти ним був, ти вже є ним».
«Як скажете, пане наглядачу».
Гельманн знову проходить уздовж шеренги, вимагаючи, щоб кожен ув’язнений погодився:
«Він самовпевнений мудакуватий моралізатор».
«Самовпевнений мудакуватий моралізатор, пане наглядачу».
«Так, самовпевнений мудакуватий моралізатор».
Зрадівши, що хоча б у цьому вузькому колі погоджуються з його поглядом, Гельманн каже «Сержантові»: «Шкода, але чотири проти одного — ти програв».
«Сержант» відповідає, що важливо тільки те, що він сам про себе думає.
«Ну, якщо ти вважаєш інакше, то в тебе дуже серйозні проблеми. Бо живеш ти не в реальному світі. Ти втратив зв’язок із реальністю і живеш у брехні, ось що ти робиш. Мене від тебе нудить, 2093-й!»
«Вибачте, пане наглядачу».
«Ти такий самовпевнений мудакуватий моралізатор, що мене тягне блювати».
«Мені шкода, що я змушую вас так почуватися, пане наглядачу». Барден примушує його нахилитися, торкнувшись руками ступень, і стояти в такій позиції, щоб вже не було потреби споглядати його обличчя.
«СКАЖИ: ДЯКУЮ, 416-Й»
І останнє, що потрібно Гельманнові досягти у своїй боротьбі з опонентами, — знищити будь-яку симпатію, яка могла б з’явитися у в’язнів стосовно сумного випадку з 416-м.
«На превеликий жаль, ми всі повинні страждати через те, що дехто не дружить з головою. Тут у вас чудовий дружочок [стукає у двері Ями]. Він подбав про те, щоб ви не отримали ковдр сьогодні вночі».
Гельманн стає в один ряд із в’язнями проти спільного ворога 416-го, який зіпсує їм життя своїм дурним голодуванням.
Барден і Гельманн вишиковують усіх у колону і наказують виголосити «дякую» їхньому приятелеві, 416-му, який сидить у темній Ямі. Усі по черзі це роблять.
«Чому б усім не подякувати 416-му?»
Усі повторюють: «Дякуємо, 416-й!».
Проте навіть цього не досить диявольському дуетові. Гельманн наказує: «Тепер ідіть туди, станьте біля дверей. Подякуйте йому, вдаряючи руками по дверях».
Вони роблять це, по черзі вдаряючи у двері й промовляючи «Дякую, 416-й». Звук від ударів резонує в комірчині, і ще більше лякає самотнього 416-го.
Барден: «Ось так, щиріше!».
(Важко визначити, чи розгнівані в’язні на 416-го через зайві неприємності, чи просто виконують наказ або використовують несподівану нагоду зігнати злість і фрустрацію, що виникла через знущання охоронців.)
Гельманн кілька разів показує їм, як саме грюкати у двері. «Сержант» останній у черзі й, на диво, слухняно виконує наказ. Коли він завершує, Барден бере його за плече і потужно штовхає до протилежної стіни. Потім він наказує в’язням розійтися по камерах і каже головному по зміні, Гельманнові: «Вони всі готові до відбою, наглядачу».
БРУДНА УГОДА З КОВДРАМИ
Пригадаймо класичний фільм про південні в’язниці «Холоднокровний Люк»[98], звідки я запозичив ідею носіння дзеркальних сонцезахисних окулярів охоронцями й персоналом, щоб створити відчуття знеособлення. Сьогодні Гельманн відтворюватиме сценарій, що міг би позмагатися з творами про суть тюремної влади від найкращих сценаристів. Він креативно розігрує сцену зла, демонструючи, як його влада здатна створити свавільну реальність, надаючи ув’язненим ілюзію вибору, чи покарати одного зі приятелів.
Світло потьмяніло, в’язні у своїх камерах, 416-й в карцері. Моторошна тиша зависла у Дворі. Гельманн повільно сідає на стіл, розташований між нашим пунктом спостереження і карцером, і дає нам змогу зблизька споглядати за розгортанням дійства. Він прихиляється до стіни, схрещує ноги в позі лотоса; одна рука звисає між ногами, інша — спочиває на столі. Голова нічної зміни — чисто портрет влади в стані спокою. Охоронець повільно повертає голову з боку в бік. Ми бачимо його довгі, аж до підборіддя бакенбарди. Ретельно підбираючи слова, він облизує товсті губи і вимовляє їх з підкресленою південною манерою розтягування звуків.
Він вигадав новий макіавеллівський план і викладає свої умови для випуску 416-го з одиночної камери. Це не його рішення — чи тримати цього роздовбая всю ніч у карцері, чи випустити. Він, навпаки, запрошує всіх в’язнів разом вирішити, чи випускати 416-го тепер, чи залишити аж до ранку в Ямі.
Цієї миті добрий охоронець Лендрі починає повільно прогулюватися Двором. З висотою під метр дев’яносто і вагою приблизно вісімдесят п’ять кілограмів він найбільший серед охоронців та ув’язнених. Як зазвичай, одну руку тримає в кишені, а в іншій — цигарка. Сонцезахисних окулярів, як бачимо, немає. Він приходить в епіцентр подій, зупиняється, виглядає знервованим, хмуриться. Схоже, що він збирається втрутитися, але нічого не робить і тільки пасивно спостерігає, як «Джон Уейн» продовжує шоу.
«Тепер у вас кілька шляхів вирішення, залежно від того, що ви хочете зробити. Якщо 416-й не хоче їсти своїх сосисок, то ви здаєте мені ваші ковдри й спите лише на матраці. Або ви можете лишити ковдри собі, і тоді 416-й проведе ще
