ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
«Брехло. Смердюче брехло».
«Як скажете, пане наглядачу».
Гельманна далі тягне на похабщину (напевно, він збуджений попередньою грою): «А раптом я скажу тобі лягти і трахати підлогу, що ти зробиш тоді?».
«Я скажу, що не знаю, як це робити, пане наглядачу».
«А якби я сказав підійти і зарядити щосили в обличчя твого приятеля 5704-го?»
«Сержант» наполягає на своєму: «Боюся, що не зміг би це зробити, пане наглядач».
Гельманн ошкіряється і відвертається в пошуках нової жертви. Відчиняючи двері до Ями, Гельманн голосом вуличного торговця викрикує: «У мене є дещо для вас. Погляньте-но на цього! 416-й, нікуди не втечеш!».
416-й кліпає з темряви на решту ув’язнених і охоронців, що дивляться на нього. У кожній руці він усе ще тримає сосиску!
Барден: «Як справи з сосисками, 416-й?».
«Він досі не з’їв жодної», — говорить Гельманн, його зазвичай хороша граматика руйнується, позаяк він стає дедалі емоційнішим: «І розумійте ви всі, що це значить для решти?»
Ув’язнені, цілком свідомі цього, відповідають: «Уночі не буде ковдр».
«Отож, це значить — ніяких ковдр уночі для усіх! По одному підходьте ближче й скажіть щось 416-му, щоб він нарешті позбувся цих сосисок. Давай ти, 5486-й!»
Ув’язнений підходить до дверей, дивиться в очі 416-го і м’яко говорить: «Та з’їж ти ті сосиски, якщо хочеш, 416-й».
«До сраки таке прохання, 5486-й, — повчає Барден. — Мабуть, тобі не потрібна ковдра на ніч. Наступний, 7258-й, тепер ти».
На різку противагу попереднику, 7258-й кричить на бунтівного товариша: «їж сосиски, 416-й, а то надеру тобі сраку!»
Гельманн задоволений з такого прояву ворожнечі між в’язнями, його посмішка розпливається від вуха до вуха. «Вже краще! 5486-й, підійди і повтори це. Скажи, що ти надереш йому сраку, якщо він не з’їсть ці сосиски». Цього разу той покірно виконує.
«2093-й, ходи сюди і скажи, що ти надереш йому сраку».
«Сержант» виголошує зворушливу заяву: «Вибачте, та я не буду використовувати непристойне слово до іншої людини, пане наглядачу».
«Проти чого ти там заперечуєш?»
«Я заперечую проти вжитого вами слова».
Гельманн намагається змусити того сказати «срака», але його хитрощі не працюють. «Яке слово? Надерти? То не хочеш казати “надерти”, да? То що за херню ти плетеш?»
«Сержант» намагається пояснити, але Гельманн перебиває його: «Я наказую!».
Гельманн розчарований відмовою «Сержанта» виконати наказ. Уперше цей, здавалося б, бездумний робот продемонстрував, що у нього є сила волі й душа.
«Негайно йди до нього і скажи те, що я велів».
«Сержант» продовжує вибачатися, але лишається непохитним: «Мені дуже шкода, пане наглядачу, але я не можу цього зробити».
«Ну, тобто ти кажеш, що не можеш спати вночі на ліжку?»
Стоячи на своєму, «Сержант» чітко окреслює свої цінності: «Я радше обійдуся без ліжка, ніж це скажу, пане наглядач».
Гельманн аж кипить. Він робить кілька кроків і повертається до «Сержанта», ніби збирається перед усіма вдарити його за непокору.
Добрий охоронець Джефф Лендрі, відчуваючи вибух, пропонує компроміс: «Та йди і скажи, що ти йому надереш низ спини».
«Так, пане наглядачу», — говорить «Сержант». Потім він підходить до 416-го і каже: «Їж сосиски, або я надеру тобі низ спини».
Лендрі запитує: «Ти точно це зробиш?».
«Так... ні, пане наглядачу. Перепрошую, але не буду цього робити».
Барден запитує, чому той бреше.
«Я зробив те, що наказав зробити наглядач».
Гельманн виступає на захист свого товариша: «Він не наказував тобі брехати».
Барден розуміє, що дотримуючись високих моральних стандартів, «Сержант» стає занадто впливовим в очах інших в’язнів. Він спритно перевертає ситуацію: «Ніхто не хоче, щоб ти тут лажав, 2093-й. Тому краще давай на підлогу».
Він змушує «Сержанта» лягти долілиць із широко розставленими руками.
«Тепер, з цієї позиції, кілька разів відіжмися».
Гельманн приєднується: «5704-й, сядь йому на спину».
«Сержант» такий сильний, що навіть тепер здатен відтискатися.
«Не допомагай йому. 5486-й, теж сідай на нього, обличчям в інший бік». Той сумнівається. «Давай, сідай йому на спину, вже!». 5486-й підкоряється.
Охоронці змушують «Сержанта» віджиматися із двома в’язнями, 5486-м та 5704-м, на спині. «Сержант» вкладає всю свою силу і гордість, стараючись завершити віджимання. Він напружується, щоб піднятися з підлоги, але потім завалюється під вагою свого людського тягаря. Диявольський дует регоче, насміхаючись із «Сержанта». Проте їм не вдалося достатньо його принизити, та ще й запеклий опір 416-го проти сосисок під’юджує охоронців. Гельманн виголошує: «Я просто не розумію таких речей, як ці твої сосиски, 416-й. Не розумію. Як?! У нас було так багато перекличок й інших гарних моментів, нам уже все добре вдавалося, а сьогодні ми просто все пересрали? Чому так?».
Поки Гельманн шукає просту відповідь, Барден тихо розмовляє з 416-м про сосиски, випробовуючи інакшу, ненав’язливу тактику: «Які вони на смак? Мммм. Я впевнений, тобі б сподобалися, якби ти попробував».
Гельманн повторює своє питання голосніше, раптом хтось його не почув. «Чому в нас було так багато чудових перекличок, а сьогодні ви стараєтеся все пересрати?»
Гельманн іде вздовж шеренги, очікуючи відповіді, 7258-й каже: «Не знаю, може, ми просто гівнюки, пане наглядачу».
«Сержант» відповідає: «Справді не знаю, пане наглядачу».
Гельманн бачить іще один шанс повернути колишні перемоги над «Сержантом»: «Це ти гівнюк?»
«Як скажете, пане наглядачу».
«Як я скажу? Я хочу, щоб ти це сказав».
«Сержант» непорушний: «Мені прикро, пане наглядач, але я відмовляюся вживати такі слова. Не можу цього сказати».
Встряє Барден: «Щойно ти казав, що не можеш говорити такі речі іншим людям, 2093-й. Але ж це зовсім інше. А собі ти можеш таке сказати?».
«Сержант» відповідає: «Я вважаю себе людиною, пане наглядач».
Барден: «Тобто ти для себе інша людина?».
«Сержант»: «Я казав, що не можу сказати такого іншій людині».
Барден: «І це включно з самим собою?».
«Сержант» відповідає врівноважено і ретельно формулює думки. Він ніби на університетських дебатах, а не жертва насильства в цій ситуації. «Заява спершу не включала мене, пане наглядачу. Я не подумав би заявити це собі. Причина в тому, що я б...». Він зітхає, далі починає щось бурмотіти і замовкає. Тепер він емоційно розбитий.
Гельманн: «Так це значить, що ти гівнюк, чи не так?»
«Сержант»: «Ні, пане...»
Гельманн: «Так, ти гівнюк!»
«Сержант»: «Як скажете, пане наглядачу».
Барден: «І про маму свою ти погано говорив би, ось що ти робив би, 2093-й».
Барден вочевидь хоче брати активну участь у дійстві, але Гельманн веде самостійну гру і не звертає уваги на ці слова.
Гельманн: «Хто ти?
