ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
Номер 4325: «Я не заявляю, що вони брехуни, та мають бути вагомі докази і все таке. Я дуже поважаю їхні професійні вміння і все таке... Я не бачив жодних доказів, але вважаю, що для них добре було, напевно, мене затримати». (Ув’язнений підпорюється вищій формі влади, його початкова самовпевненість розчиняється від домінантної поведінки Карло.)
Карло Прескотт: «У такому разі ти щойно підтвердив, що у їхніх розповідях є зерно правди».
Номер 4325: «Ну, очевидно, що мусить же бути якась причина для мого затримання».
Прескотт почав ставити запитання, що викривали минуле в’язня та його плани на майбутнє, однак більше прагнув дізнатися про скоєний злочин: «Із чим це пов’язано? Що ти накоїв на дозвіллі, і тебе арештували? Це серйозне звинувачення... ти ж знаєш, що міг убити когось під час нападу. Що ти зробив? Стріляв у них, побив чи що?».
Номер 4325: «Я не впевнений, сер. Офіцер Уїльям казав...».
Прескотт: «Що ти зробив? Пристрелив їх, побив, підірвав? Використовував одну з тих Гвинтівок?».
Крейґ Гейні й інші члени комісії намагаються розрядити напружену атмосферу і розпитують ув’язненого, як він адаптувався до життя у в’язниці.
Номер 4325: «Ну... за природою я ніби-то інтроверт... і... здається, перші пару днів я думав про це... і вирішив, що варто краще поводитися...»
Прескотт править своє: «Відповідай на питання, не хочеться слухати це інтелігентське гівно. Тобі поставили пряме запитання, дай на нього відповідь!».
Крейґ перебиває його запитанням про виправний вплив в’язниці, на яке ув’язнений відповів: «Ну, так, від цього є певна користь... я, звісно, навчився підпорюватися, хоча в конфліктних ситуаціях мені було неприємно. Та я розумію, що охоронці просто виконують свою роботу, навіть коли проявляють жорстокість».
Прескотт: «Ця комісія не зможе водити тебе за ручку на волі. Ти сказав, що вони тебе навчили покірності, навчили співпраці, але ніхто не буде за тобою дивитися на волі, там ти будеш сам по собі. Яким громадянином ти можеш стати з такими звинуваченнями? Я зараз дивлюся, в чому тебе звинувачують. Це серйозний список!». Упевнений і владний Карло дивиться в чистісінький записник так, ніби там увесь послужний список в’язня, з усіма деталями та зауваженнями щодо його арешту і поведінки. Продовжує: «Ти кажеш, що можеш стати кращим там завдяки дисципліні, яку тут засвоїв. Але ми не зможемо бути поруч з тобою поза цими стінами... чому ти думаєш, що готовий вийти на волю саме зараз?».
Номер 4325: «Я з’ясував, куди рухатися далі. Я збираюся вступити до Каліфорнійського університету, в Берклі, і обрав профіль. Хочу вивчати фізику, буду наполегливо здобувати знання».
Прескотт обриває його і береться розпитувати про релігійні погляди, а відтак про те, чому той не долучився до в’язничних програм групової чи професійної корекції. Ув’язнений виглядає зовсім розгубленим, каже, що долучився б, проте йому ніколи не пропонували такої можливості. Карло просить Курта Бенкса перевірити правдивість цієї останньої заяви, в чому сам особисто сумнівається. (Звісно, він знає, що в нас немає таких програм у цьому експерименті, але в справжніх комісіях з умовно-дострокового звільнення його завжди про це запитували.)
Після низки запитань інших членів комісії Прескотт просить наглядача відвести ув’язненого в камеру. В’язень встає, дякує комісії. Потім він автоматично простягає руки, склавши долоні разом, і охоронець замикає наручники. Джима (4325) виводять, одягнувши йому пакет на голову, і змушують мовчки сісти на лавку в коридорі. Тепер черга іншого в’язня.
Ув’язнений виходить, а Прескотт заявляє на камеру: «Ну й гладко цей хлопець говорить...»
Мої записи нагадують мені, що «ув’язнений 4325 виглядав доволі зібраним і загалом контролював себе — він завжди був одним з наших “ідеальних в’язнів”. Його, здається, збентежив агресивний допит Прескотта щодо злочину, за який його арештували, тому й вдалося легко змусити визнати свою провину, навіть при тому, що злочин абсолютно вигаданий. Під час слухання ув’язнений демонструє, який він слухняний і потульний. Така манера поведінки сприяє його порівняно успішній адаптації та виживанню в тюремних умовах».
БЛИСКУЧИЙ ПРИКЛАД ТЬМЯНІЄ
Далі Курт оголошує, що ув’язнений 3401 вже готовий постати перед комісією з умовно-дострокового звільнення, і зачитує його заяву:
Я прагну отримати умовно-дострокове звільнення, щоб розпочати нове життя у цьому безнадійному світі. Хочу показати іншим загубленим душам, що хороша поведінка винагороджується чуйними серцями, що ці матеріалістичні свині більше не зможуть обдирати бідних, що простий в’язень може змінитися менш ніж за тиждень і що Бог, віра та братерство все ще непохитні у всіх нас. Я заслуговую дострокового звільнення, бо вважаю, що моя поведінка під час перебування тут була, безсумнівно, досконалою.
Я насолодився благами життя тут і думаю, що вже час переселитися у високодуховніше місце. Крім того, позаяк я є важливим продуктом нашого середовища, ми всі можемо бути впевненими, що після мого успішного виправлення я таким залишуся назавжди. З Божим благословенням.
З великою повагою ваш 3401-й. Запам’ятайте мене, будь ласка, як взірцевий приклад.
Рекомендації охоронців разюче відрізняються:
3401-й постійно проявляє себе як дрібний порушник спокою.
І не тільки — він просто послідовник, що не бачить сенсу розвиватися самому Він легко наслідує поганий приклад.
Я не рекомендую звільняти його достроково. Підпис: охоронець Арнетт.
Я не бачу причин, чому 3401-й заслуговує дострокового звільнення. І навіть не бачу нічого спільного з ув’язненим 3401, як я його знаю, і тим, як його описано в проханні. Підпис: охоронець Маркус.
3401-й не заслуговує на дострокове звільнення, і його власний саркастичний опис це підтверджує. Підпис: охоронець Джон Лендрі.
Тож приводять ув’язненого 3401 з паперовим пакетом на голові, й Карло просить цей пакет зняти, щоб він міг побачити обличчя цього «маленького хіпоблуда». Він та інші члени комісії здивовані, дізнавшись, що 3401-й (Ґленн) — американець азійського походження, єдиний з відібраних для експерименту не належить до європеоїдної раси. Ґленн, усупереч типажу, поводиться у своєму бунтарському легковажному стилі. Фізично ж він цілком підпадає під поширений стереотип: невисокий, нижчий за 160 см, худорлявий, але мускулистий, з гарненьким личком і лискучим смоляно-чорним волоссям.
Крейґ починає допитуватися в’язня про його роль у повстанні, коли арештанти з його камери забарикадували двері. Що він робив, аби це зупинити?
Номер 3401 заявляє доволі
