Орієнталізм - Едвард Ваді Саїд
«Легко переконатися, що в усіх своїх аспектах семітська раса видається нам расою недовершеною, з огляду на її надмірну спрощеність. Ця раса — якщо мені буде дозволено звернутись до аналогії — є тим самим для індоєвропейської родини, чим малюнок олівцем є для живопису; їй бракує того розмаїття, тієї повноти, того надміру життя, які є умовами досконалості. Як оті індивіди, чия життєздатність настільки низька, що після щасливого дитинства вони досягають досить середньої зрілості, семітські нації пережили найповніший розквіт у першу еру свого життя й ніколи не були спроможні досягти повної зрілості» 61.
Індоєвропейці є тут зразком для порівняння, яким були вони й тоді, коли Ренан казав, що семітська орієнтальна чуттєвість ніколи не сягала тих висот, яких досягли індогерманські раси.
Чи цей компаративний напрям думок є, головним чином, науковою необхідністю, чи за ним ховаються етноцентричні расові упередження, цього ми ніколи не можемо сказати з абсолютною певністю. Ми можемо сказати тільки те, що обидві ці ментальні можливості діють разом, підтримуючи одна одну. Що намагалися зробити Ренан і Сасі, то це звести Схід до такого собі людського одноманіття, яке дозволяло легко роздивитися всі його характеристики й видаляло з нього всі елементи його людської складності. У випадку з Ренаном леґітимність його зусиль забезпечувалася філологією, чиї ідеологічні {198} догми дозволяють оголити мову до її коріння; після цього філолог знаходить можливим прив’язати ці лінґвістичні корені, як зробили Ренан та інші, до раси, розуму, характеру й темпераменту, теж оголених до свого коріння. Близькість поглядів Ренана і Ґобіно, наприклад, Ренан розглядав як спільність філологічної та орієнталістської перспективи 62; в наступних виданнях своєї «Загальної історії» він інкорпорував певну частку праці Ґобіно у свою власну. Таким чином, компаративізм у вивченні Сходу та орієнталів став синонімічним із видимою онтологічною нерівністю між Заходом і Сходом.
Головні характеристики цієї нерівності заслуговують на те, щоб їх коротко підсумувати. Я вже згадував, як спочатку захоплювався Шлеґель Індією, а потім раптом зневірився і в ній і, звичайно ж, у ісламі. Чимало перших любителів орієнтальної екзотики починали з того, що вітали Схід як корисне dérangement їхніх розумових та духовних європейських звичок. Схід був переоцінений за його пантеїзм, його духовність, його стабільність, його довговічність, його примітивність і так далі, і таке інше. Шеллінґ, наприклад, бачив у орієнтальному політеїзмі прокладення дороги для юдео-християнського монотеїзму: Авраам мав свій прообраз у Брахмі. Але майже без винятку така переоцінка вела за собою зворотну реакцію: Схід несподівано почав усім здаватися страхітливо недогуманізованим, антидемократичним, відсталим, варварським і так далі. Рух маятника в один бік спричинив аналогічний рух у протилежному напрямку: Схід був недооцінений. Орієнталізм як професія утворився з цих протилежностей, з компенсацій та корекцій, опертих на нерівність, ідей, які виникали тут і спричиняли виникнення подібних ідей у ширшому полі загальної культури. Річ у тому, що сам проект звуження та реструктурування, пов’язаний з орієнталізмом, може бути простежений прямо до нерівності, внаслідок якої відносна вбогість (чи багатство) Сходу вимагала наукового дослідження за приписами, які можна знайти в таких дисциплінах, як філологія, біологія, історія, антропологія, філософія або економіка.
Зміщення (фр.). {199}
І в такий спосіб актуальна професія орієнталіста сприяла збереженню цієї нерівності та специфічних парадоксів, які вона породжувала. Найчастіше індивід прилучався до цієї професії, відчувши непереборне бажання відповісти на звернений до нього поклик Сходу; проте в більшості випадків засвоєння ним орієнталістської науки відкривало йому також очі, так би мовити, і він залишався з тим, що можна було б назвати розчаруванням у своєму первісному проекті, внаслідок чого Схід втрачав велику частку своєї попередньої привабливості. Бо як інакше можна було б пояснити величезні зусилля, докладені для створення, наприклад, праць Вільяма М’юра (1819 — 1905 pp.) або Райнгарта Дозі (1820 — 1883 pp.), та гостру антипатію до Сходу, ісламу й арабів, якою просякнуті ці праці? Характерно, що Ренан був одним із послідовників Дозі, а разом з тим у чотирьохтомному трактаті Дозі «Історія мусульман Іспанії до завоювання Андалусії Альморавідами» (Dozy, «Histoire des Mussulmans d’Espagne jusqu’à la conquête de l’Andalousie par les Almoravides», 1861) ми знаходимо чимало з Ренанових антисемітських закидів, підсумованих у виданому в 1864 р. томі, в якому стверджувалося, що первісним богом юдеїв був не Єгова, а Ваал, докази чому можна знайти не десь-інде, а в самій Мецці. М’юрове «Життя Магомета» (Muir, «Life of Mahomet», 1858 — 1861) та його «Халіфат, його піднесення, занепад і падіння» («The Caliphate, Its Rise, Decline and Fall», 1891) досі визнаються надійними монументами вченості, проте його ставлення до свого предмета було висловлене ним цілком ясно, коли він сказав, що «меч Мухаммеда та Коран — це найзапекліші вороги Цивілізації, Свободи й Істини, яких тільки знав світ» 63. Багато з цих самих ідей можна знайти в праці Альфреда Ліола, який був одним із тих авторів, що їх схвально цитував Кромер.
Навіть тоді, коли орієнталіст не оцінює експліцитно свій матеріал, як це робили Дозі та М’юр, принцип нерівності, проте, чинить свій вплив. Робота професійного орієнталіста й далі полягає у склеюванні з окремих клаптів одного портрета, реставрації картини Сходу або орієнтала в тому вигляді, в якому вони йому уявляються; фраґменти, як ті, що їх віднайшов Сасі, постачають необхідний матеріал, але наративна форма, {200} безперервність та персонажі конструюються вченим, наукове завдання якого полягає в тому, щоб приборкати неслухняну (західного виробництва) неісторію Сходу, наділивши її впорядкованою хронікою, портретами та інтриґою. «Нарис про історію арабів до ісламізму, протягом доби Магомета» Коссена де Персеваля (у 3-х томах, 1847 — 1848) (Caussin de Perceval, «Essai sur l’histoire des Arabes avant l’Islamisme pendant l’époque de Mahomet») — це цілком професійне дослідження, побудоване на джерелах, які включали документи, що їх зробили доступними в межах галузі інші
