Неможливий романс - Мартіна Зоріна

— Я кохаю тебе, Яр — Челсі вигнулась мені назустріч, хапаючись руками за плечі, стягуючи сорочку, котру розстебнула хвилину тому, — Ти полонив мою душу, змусив закохатись, змусив жадати тебе, нас, — вона поцілувала мене, дозволяючи відчути її смак знову.

— Я щасливий, що так сталось, — промовив, проникаючи в неї та змушуючи вигинатись знову і знову, — Щасливий, що ти тепер моя, дівчинко, — поштовх, один, другий, третій, — Я шалено кохаю тебе, — знайшов її шию, поцілував ніжну шкіру, пройшовся язиком по підборіддю, повертаючись до губ.

Я кохав її доти, поки були сили та бажання. І поки втома не здолала нас.

Посеред божевілля та хаосу, котрий творився в нашому житті, ми зуміли віднайти один одного і це було найважливіше.