Неможливий романс - Мартіна Зоріна

Мій зведений брат, зрештою, почув мої благання і таки приїхав(за умови, що ані Ельвіри, ані його сестриці Кіри не буде). Не знаю, яка кішка знову пробігла між ними, та брат твердив, що вони йому більше не сім'я. Для мене ці двоє завжди були чужими. А після викриття Ярослава та адвоката Попова і поготів. Як виявилось, Ельвіра та Кіра роками збирали компромат проти батька і саме зведена сестриця принесла його Попову. Маленька погань хотіла підставити батька разом зі своєю відьмою матір'ю. Що ними керували мені не відомо та й батько не бажав вияснювати це. Він просто вигнав їх, залишивши без грошей та зв’язків. Мстити він не збирався, але допомагати більше не мав наміру. А для мене було перемогою вже те, що він нарешті прозрів. Хоч і такою ціною.

Що ж стосується Влада і нашого розлучення, то тут все складно. Після тієї бійки з Ярославом, Влад зник. Люди Князєва викрали його і досі про його місцезнаходження ніхто не знав. Поліція завела справу, почала розшук та досі веде розслідування, але Влада і сліду не має. Ніхто його більше не бачив та не чув, навіть власна сім'я. Зі мною вони не розмовляють, вважаючи зрадницею. А мені байдуже. Вони ніколи не любили мене, не поважали й взагалі вважали не гідною їхнього сина. Сина, який всіляко знущався наді мною, морально вбиваючи. Але тепер, він отримає за всі свої гріхи. Принаймні, так мені сказав Ярослав. А я схильна вірити коханому.

— Про що задумалась, дружино? — тепле дихання лоскотало шкіру за вушком.

— Та ні про що.

— Давай втечемо, га? — його рука торкнулась коліна й повільно стала підіймати поділ плаття. Добре, що ми сиділи за столом і його дій ніхто не помічав.

— Яр, перестань. Ми не можемо.

— Чому ж ні? Тепер, ти моя законна дружина і мені можна все і навіть більше.

Він встав, підхопив мене на руки й під шоковані погляди гостей, їхні оплески та свист, виніс з ресторану. За кілька хвилин ми опинилися на нічному пляжі.

Ярослав поставив мене на ноги, притягнув за талію й солодко поцілував.

— Я кохаю тебе, — прошепотіла, притискаючись ще сильніше, відчуваючи, як б’ється цього шалене серце.

— І я тебе, красуне, — Ярослав пройшовся рукою від шиї до талії, — Колись, ти сказала, що в кожного є свої слабкості, — Я кивнула, — І що не варто їх соромитись, — Невже він запам'ятав? — Так от, Челсі, — ти моя єдина слабкість, та водночас і моя сила. Ти змусила мене стати краще, сильніше та до біса щасливим. Ти врятувала мене від сірого життя, перетворивши його на казку в яку такі чоловіки, як я, не вірять.

— Не страшно, я буду вірити за трьох.

— Трьох? — Очі Яра потемнішала й він опустив погляд на мій живіт, а потім і руку, — Жартуєш?

— Цілком серйозно, — прикусивши губу, промовила, — Для мене самої ця новина була шоковою. Після стількох років невдалих спроб з Владом, я просто перестала вірити й сподіватись. Та певно, на все є причина і всьому свій час.

— Так, красуне. Я ж мав якось віддячити тобі за порятунок в ліфті.

Він усміхнувся теплою, рідною, посмішкою й знову притягнув мене до себе. Його губи полонили, змушуючи забути про все на світі.

Десь на фоні шумів океан, а з ресторану долинала музика та це не заважало нам. Ми цілувались наче навіжені, наче в перше та в останнє, віддаючись нашому забороненому коханню тілом та душею. Тепер тільки разом. Назавжди.

 

Кінець

З цією книгою читають Еротика 186802 Колишній Ульяна Соболева 542747 Сучасна проза 205879 Межі пристойності Лана Вернік 628974 Сучасна проза 237321 Геніальна дурепа Інна Камікадз 403052 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно