Академія дружин драконів - Бетсі Прусс

Я ледь стримала жалісливе виття, коли усі мої креслення закінчились, а потрібного фасону ми так і не знайшли. Тоді я вирішила закрити рота Ларі та сказати, що до останнього вона не знатиме ні кольору, ні фасону.

Картель та Натаніель спритно допомагали з голками, які я досі не освоїла. Коли пробила північ, з роботою ми нарешті закінчили і дракониця ледь не запищала від радощів. Під її блакитні очі я обрала темну синю тканину та пошила разом з феями пишну сукню з рукавами-ліхтариками. Мені, чесно кажучи, робота не сподобалась, адже здавалась святковим вбранням однієї з монашок, але захват Лари вкотре довів, що мої ручки просто золотце!
До кімнати я ледь доповзла, відчуваючи втому по всьому тілі. Хоч тут сукні шились набагато швидше, але вибаглива Лара вичавила з мене усі соки! Як добре, що ми з нею не в одній групі, інакше я б не витримала.

У кімнаті спали всі, крім Ванесси, що захопливо читала якусь книгу.

—Я...

—Спати! —перебила мене вампірка, киваючи на ліжко. —Професорка Доротті тебе на шарф пустить за те, що не вивчила поклони. Тому тобі потрібні сили.

—Я...

—На добраніч. —знову перервала дівчина, повертаючись до вікна. Все зрозуміло, сперечатись з вампіркою те ж саме, що проти поїзда іти.