Тепер твоя. Книга перша - Єва Басіста

Зараз хочеться відлупити її по одному місцю, яка між "ділом" говорить, що їй соромно та подібне. Я кажу лише наступне:

- Виштовхуй зі себе всю цю гидоту!

Десь на п'ятій хвилині я підіймаю Діану, яка белькотить, що їй начебто краще. Вона ледве стоїть. Господи, то жах. Веду до раковини. Стаємо на крайню, аби не злякати дівок, які хихочуть, обговорюють хлопців та підфарбовують губки.

На щастя, подруга сама розуміє, що їй краще вмитися. Змиває макіяж милом та тримає руки під прохолодною водою.  Розпатлана, згорблена та ледве дихає.

- Як ти? - питаюся. - Сильно зле?

- Не те слово, - слабко відповідає, мов зараз знову почне блювати.

- Значить відвезу тебе додому.

- А де Петя?

- Та хай він йде далеко, - обурююся. - Тобі зле, а він сидить у залі та либиться! Придурка шматок!

- Адко, я його люблю… То дивно, але так і є. Я закохана у нього…

- Ось, ви де! - з'являється Інна, коли весела група дівчат покидає туалет. - Я вас всюди шукала… Що з Діанкою?

- Діанка "гейм овер", - відповідаю білявці. - Буду вести додому, бо… Ти сама бачиш.

- Давай я завезу, - пропонує. - Навіщо тобі через все місто пертися?

- Ти впевнена?

- Впевнена, - заспокоює. - Я відвезу. Уже не вперше.

Це точно, що не вперше. Діана не раз напивалася до чортиків, але щоб так бігом, як сьогодні. Ще десяти нема, а вона вже вмирає.

Поки Інна замовляє авто, то я веду подругу на черговий "сеанс" до унітазу. Знову блює, але цього разу вже слиною. Усе недобре фіолетове зло вийшло з неї. Тут вже треба чаї з ромашки пити та ліки. Чистити організм від непотребу.

Нарешті приїжджає таксі - Інна забирає Діану. Я їх проводжу, а там вертаюся до клубу. Треба заплатити за столик, бо беруть сумніви, що Петро дасть за нього кошти.

І я не помиляюся. Хлопця Діани десь нема, а рахунок висить. Я розраховуюся карткою, яку мені дав Липовський та в черговий раз картаю себе, що так нерозумно витрачаю кошти. Скриплю зубами.

Після цього забираю у гардеробі парасольку та своє пальто. Одягаю його, а коли хочу виходити на вулицю, то скрізь музику чую хлопця Діанки:

- Кралю, а ти куди?