Тепер твоя. Книга перша - Єва Басіста
Розвертаюся до Петі. Одразу зустрічаюся з його шолудивими очима, в які кортить смачно плюнути. Він викликає у мене люту відразу, що навіть і копнути хочеться у одне місце.
Його дівчина перебрала та блювала в туалеті, а він нуль емоцій щодо цього! Немов Діана дійсно для нього нічого не значить. А чому дійсно? Вона йому не потрібна. Це одразу ясно, але цього чомусь не воліє розуміти подруга, яка радить мені покинути вигаданого хлопця з яким все «складно». Але не про мене нині мова.
Не бачить Діана, що Петро лайно. І, напевно, через зовнішність. Він дуже вродливий парубок. Його можна брати для журналів. Дала природа йому красу, якою він нахабно користується.
- Я тобі не краля, - спокійно відповідаю, застібуючи ґудзики на моєму синьому пальто. - А тим паче тебе не має хвилювати, куди я йду. Краще б за свою дівчину запитав?
- За Діану?
- А в тебе є якась ще інакша? – поправляю розпущене волосся. - Невже не тільки Діані голову пудриш?
У відповідь повільно крокує до мене. Я стою. Мені цікаво, що буде далі, але якщо щось піде не так, то почну кричати. Ми ж не у лісі, а у людному місці. Також маю в руках парасольку.
- А ти чого така голчаста? - розділяє нас метр. - Я б з тобою переспав… Порозтягував тебе у ліжку гарненько та подарував гарний настрій. Всі знають – якщо дівчина чи жінка зла, то сексу доброго не вистачає.
Яка «мила» пропозиція. Просто мрію, щоб кожний пересічний "розтягував"!
- Чому насупилася? Невже не хочеш? – питає з насолодою Петя. - Я гарантую, що тобі сподобається… Я майстер…
- А я гарантую, що ти матимеш проблеми, - беземоційно кидаю в нього. - Я розповім Діані, який ти насправді.
- І який? - скорочує відстань. - Розкажи.
- Порядні хлопці не стануть пропонувати інтим подрузі своєї дівчини, - дорікаю та водночас спостерігаю за його кожним рухом.
- А чому не стануть? - дивує мене, що я аж відкриваю від здивування рота. Він серйозно? Чи спеціально мене виводить? Якщо так? То для чого?
- Ти неадекватний, - хитаю головою. - Із тобою навіть неприємно розмовляти. Я завтра все розкажу Діані, бо вона заслуговує кращого хлопця, аніж такого як ти! Клеїш усіх дівок та думаєш тільки про одне.
- Ой, - кривить свої бездоганні риси обличчя. - Знайшла святу хвойду! Та вона в роті тримала таку кількість членів, що навіть порахувати важко, а тому не роби з неї безгріховну. А краще забудь про неї та розглянь мою пропозицію. Ми можемо провести незабутню ніч.
Діану дійсно не можна назвати у цьому плані порядною. Вітряна вона дівчина. Через п'ять хвилин після знайомства з хлопцем, то може взяти його за руку та потягнути розважатися. Але це не означає, що можна просто так таврувати! Я вірю, що Діана колись зміниться.
- А ти не кращий, - складаю руки на грудях. - Сам перетрахав не один десяток дівчат…
- Для хлопців це нормально, - уриває. - Треба на кожну квітку сісти та спробувати її.
- Навіть так, - не можу приховати усмішки. - Ну тоді лети геть від мене.
- А я тебе хочу, - підходить ближче Петя. - Але якщо так боїшся за почуття своєї подруги, то стань третьою у ліжку. І Діані буде простіше - знайома людина, а не якась невідома особа…
Його слова смішать. Хочеться зареготати. Він ідіот! Хтиве створіння!
- Тобі не світить подібного, - твердо кажу та розвертаюся. У мене нема бажання більше говорити з такою людиною як ти.
- Чекай, - хапає мене за руку. І я опиняюся в його обіймах, що міцні та бридкі.
- Адо, чого ти така вперта? - тримає мене та зазирає в очі. - Чому не хочеш піддатися спокусі? Чи ти може закохалася в мене та боїшся?
- Відпусти! - шиплю та роблю спроби звільнитися. Одночасно сподіваюся, що хтось на нас хтось зверне увагу, але кому яке діло… Зі сторони ми, мабуть, нагадуємо парочку, яка розбирається у стосунках.
- І чому?
- Бо в мене є хлопець! - хлюпочу йому в обличчя таку відповідь. - Він тобі пику натовче! Одне моє слово та тебе не стане!
- А може я йому натовчу? - кладе руку на сідниці, що мене взагалі виводить. Він взагалі не має жодного права лапати моє тіло!
- Не натовчеш, - зі всієї сили вдаряю підбором йому в ногу. Сил не шкодую. Зовсім. Навіть не боюся, що можу сильно щось пошкодити.
Петя моментально відпускає. Я вириваюся з його огидливих рук, і чую брудну лайку. Із його рота фонтаном летять лихі слова.
- Сучка, драна… Ти, блять, що робиш? Та я тобі шию скручу! Блядь, недотрахана!
Його слова мене не чіпляють. Але таке неприємно чути у свою сторону.
Петя аж присідає від болів. Тримається за ногу. І при цьому продовжує патякати.
Я йду. Розвертаюся та покидаю клуб, бо не бачу сенсу тут знаходитися. Наша розмова завершена.
Завтра, коли Діана оклигає, то розповім, який її Петя чудовий. Мудак не доскубаний!
Я виходжу на двір. На щастя, дощу вже нема. Стою та вдихаю прохолодне повітря. Заспокоюся, бо трішки нерви бренькотять. Я тямлю, що хлопець їх не коштує, але дуже тіпає.
