Тепер твоя. Книга перша - Єва Басіста

- Як є, - стинаю плечима.

- А може на краще, - неочікувано дає таку відповідь. - Якщо все складно, то краще не маратися з ним. А хоч гарний? Бо якщо красивий, то можна піддатися…

- Діано, ти сама собі перечиш…

- Не перечу. Якщо вродливий, то можна раз чи два в ліжку повеселитися, а там послати.

- Тебе не змінити.

- Тебе також.

Між нами запановує мовчанка, яку перериває Діана:

- Підеш до клубу?

- Тільки після обіду буду знати, - повторюю.

- Добре… Але я сподіваюся, що ти будеш.

- Угу.

- Може підемо піцу поїмо?

- Давай, - погоджуюся на пропозицію, бо від неї аж скручує шлунок, та слинка починає щедро виділятися. Я від учора нічого в роті не мала, а вранці якось не бажала щось їсти.

Я розраховуюся за сукню, та ми йдемо до кафе, де аж замовляємо три піци, які нещадно знищуємо.