Дозволь бути поруч - Адалін Черно

Марина замовкає, викидає ватку та закриває пляшечку з антисептиком. Повертається до мене і, понизивши голос до шепоту, каже:

— Він сам, знаєте, постраждав від рук некомпетентного хірурга напідпитку. Кілька років тому…

Договорити їй не дозволяє звук дверей, які відчиняються. Я здригаюся, Марина швидко крокує до столу й повертає на місце пляшечку з розчином.

— Я закінчила, Макаре Ігнатовичу.

— Добре, Мариш, можеш іти. Повідом мені, коли Ірина приїде.

Марина крадькома кидає на мене погляд і виходить із кабінету, залишаючи нас наодинці.