Дозволь бути поруч - Адалін Черно

— Ти впевнений, що зможеш накласти охайні шви в… таких умовах?

— У мене немає мети понівечити тебе. І загальний наркоз тобі робити показань немає. Послухай, Олю… по-хорошому, мені не можна тебе зашивати. Варто почекати іншого лікаря й передоручити тебе йому, але це буде нескоро і краще за мене цього ніхто не зробить.

— Навіщо іншого лікаря? — в нерозумінні запитую.

— Тому що мені з самого початку не вдалося бути неупередженим. У тебе немає показань для загального наркозу й не було. Якби на твоєму місці був будь-який інший пацієнт, я б ще пів години тому тебе зашив і поїхав святкувати Новий рік, не зважаючи на благання зробити все під наркозом. Але я зателефонував і відволік свою колегу, щоб…

Ізмайлов замовкає й шумно видихає.

— Я не розумію, — шепочу, хоч пазли в голові починають складатися.

— Що ти не розумієш, Олю? Будь-який інший лікар навіть слухати тебе б не став, та і я не став би, якби на твоєму місці була незнайома мені пацієнтка. Але переді мною ти, а я все чудово пам’ятаю. І знаю, що низький больовий поріг не минає з віком. Як ти взагалі перелом витерпіла?