Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі

Настя розгублено озирнулась у порожній спальні. Запізнилася, і вони пішли кудись?

Сплеск води у ванній змусив її здригнутися від несподіванки. Чудово.

Дівчина влаштувалася на краю ліжка, ретельно підібравши найбільш спокусливу, на її думку, позу, і почала чекати.

Стас вийшов з ванної, насвистуючи улюблену мелодію Морріконе. Так він робив щоразу, перебуваючи в роздумах. Чоловік йшов, трохи нахиливши голову і активно промокуючи рушником мокре волосся. Власне, це все, що було на ньому. Настя, уважно оглянувши ідеальну постать перед собою, проковтнула слину. Сексуальний голод змушував нетерпляче крутитися на місці.

Він спершу відчув чужу присутність, і лише потім побачив її. Ані не зніяковівши власної наготи, пройшов до ліжка, недбало кинув рушник, окинувши непрохану гостю зневажливим поглядом.

- Знову ліжко міняти, - зло посміхнувся, - отрута не відмивається. А я терпіти не можу ядовите.

Методично вибрав у комоді спідню білизну. Тут для нього завжди був запасний одяг. Новий. У них з Льошею один розмір одягу та один розмір взуття. Тож це не складно. Але дуже цінно та приємно. Стас завжди відчував себе довгоочікуваним другом у кожному з особняків Самсонова.

Не квапливо одягнув труси, навмисно хизуючись голим задом.

- Насте, ти що хотіла? Кімнатою помилилась? Чи грошей Олексія уже не вистачає?

- Чому ти завжди намагаєшся мене образити? Я тобі така небайдужа?

- Мені небайдужий мій друг, який не хоче помічати, яка ти сука, - прямо відповів Стас, одягаючи домашні вільні штани та футболку.

Він обернувся до неї обличчям. Настя не відводила голодного погляду від бажаного чоловіка. Стас виразно хмикнув.

– За що ти так? - промимрила дівчина, миттєво розгубивши запал і всі слова з ретельно заготовленої промови. - Ти ж знаєш, що я...

Олексій, що підійшов до дверей, завмер, почувши знайомі голоси. Опустив руку, занесену для стуку. Дозволив самому собі вперше підслухати чужу розмову.

- Стоп! - Чоловік виставив уперед одну руку, другу запустив у кишеню штанів. - Жодного слова чергового лицемірства та зради. Мене нудить від таких, як ти.

- Ти просто так борешся з тим, що тебе тягне до мене, - пристрасно зашепотіла Настя, підводячись і підходячи ближче. - Кажуть, що чим голосніше людина протестує, тим більше насправді чогось хоче.

Стас відверто розреготався. Безцеремонно смикнув її за руку, підтягуючи до дзеркала на стіні.

- Подивися на себе! Ти ж дешева повія! Забула, де тебе Льошка підібрав? Чи не пам'ятаєш, як я тебе мало не силою зі свого члена струшував?

Настя скривилася як від удару.

- Що, не подобається? Правда очі ріже?

Льоша смикнувся було увійти. Але передумав. Нехай висловиться. Тоді й вирішить, як бути з другом та колючкою.

- Запам'ятай, Настя! Добре послухай мене і запам'ятай. Мені Льошка як брат. Будь ти навіть найбажанішою жінкою, я не став би бруднити дружбу. А заради тебе... З тобою і за доплату спати б не став. Не переварюю продажних тварин. Чи минулого разу я не зрозуміло висловився? - грізно навис над нею, вимагаючи відповіді.

- А заради неї став би? - Зашипіла Настя.

Стасу знадобилися лічені секунди, щоб зрозуміти, про кого йдеться.

- Вона ж не парі вже? - проникливо примружилася, вивчаючи реакцію чоловіка.

- Ані заради кого б не став, - відрізав він. - Мої з другом парі тебе не стосуються. І Катю не надумай чіпати.

- Знаєш що? - підозріло спокійно промовила Настасія. - А я її не чіпатиму. Але ти будеш тоді зі мною. Можеш навіть Льоші не говорити. Я згодна продовжувати зображати його наречену. Відмовишся, скажу, що ти мене домагався. Ось зараз, - смикнула ліф сукні і тканина з гучним тріском розійшлася по шву. Зухвало подивилася на Стаса. - Вирішуй прямо зараз. Льоша мені повірить, а не тобі.

Стас хмикнув, дивлячись поверх її голови, де, притулившись плечем до дверного відкосу, стояв Олексій. Не витримавши, відчинив таки двері.

- Навіщо страждати, зображуючи наречену, якщо тобі ніхто і не пропонував поки нею стати? - флегматично поцікавився наречений, що не відбувся. - Я все не вірив Стасові. А він, виявляється, має рацію. Сука ти. Хотів сказати, всі баби такі. Але подумав про наших мам, друже. Та про Катю ще. Вона таки виняток. Ти маєш годину на збори в цьому будинку, Насте. З роботи тебе звільнено. Не з помсти, зрозуміло. Там все одно толку немає від тебе. Торкнеш когось із сім'ї чи Катерину, вона мені як сестра тепер, особисто подбаю про справедливе покарання. Рахунок у банку не закриваю. Але поповнень не буде, звісно. З цієї хвилини розраховуй на себе.

Чітко і жорстко промовив Олексій.

Настя злякано схлипнула, тільки зараз зрозумівши, як безглуздо підставилася, діючи на емоціях. Хотіла більшого, втратила все.

- Льош, я...

- Не марнуй час, - сухо перебив її.

Стас мовчав. Сів на ліжко, спокійно витягнувши ноги. Ось начебто позбувся виразки в її особі, а легше не стало. Іноді зрозуміти, що ти маєш рацію, не так вже й радісно, виявляється.

- Правильно дівчатка говорили, - скривджено заплакала вона, прямуючи до виходу, стягуючи фрагменти особисто порваного одягу. – У багатих своя логіка. Покористуються та викинуть...

Стас і Льоша здивовано переглянулись і водночас розреготалися. Адже вона щиро вірила у сказане.

Друг сів поруч. Помовчав. Забронював скупе:

- Дякую, - дивлячись кудись у порожнечу.

Витрачених грошей не шкода. Часу також не шкода. І навіть сил душевних достатньо. Чому не поділитись? Пішла, полегшало. Виявляється, його обтяжували ці безперспективні стосунки. Але в грудях все одно боліло чомусь.

- А закотімо вечірку, - тихо запропонував Стас, задумливо дивлячись у стіну навпроти.

Льоша здивовано глянув на друга. Стас повернувся до нього і глянув у вічі. Важко сказати, кому більше потрібна емоційна розрядка.

– І вихідний, – кивнув Льоша, підтримуючи ідею.