Неможливий романс - Мартіна Зоріна

Взявши до рук букета, я вдихнула солодкий аромат улюблених квітів й радісно усміхнулась. Серце млосно стискалося у грудях.

***
              

 З букета випала маленька картка й впала на паркет. Нахилившись, я взяла її до рук й прочитала напис.

Ресторан «Брістоль» о 20:00

Картка не була підписана, але я знала від кого ця краса. Безсумнівно, це був Влад. Чоловік обожнював цей ресторан так само як і я. Обслуговування та сервіс там на найвищому рівні. Та безперечно, найкраще у даному ресторані — це кухня і талановитий шеф-повар, котрий керує нею. Страви у нього настільки смачні, що хочеться ними ласувати щодня.

Насолодившись красою квітів, я попрямувала на кухню. Дістала із буфету величезну кришталеву вазу, наповнила її водою й всунула туди букет. Вазу віднесла у нашу із Владом спальню й прилаштувала її на комоді. Потім спустилася вниз за коробочкою з ювелірного магазину. Дуже вже кортіло приміряти подарунок чоловіка.

Цього разу Влад перевершив самого себе й придбав для мене вишукану підвіску у вигляді троянди з маленьким діамантом по центру. Квітка виглядала такою ніжною, що здавалась живою. Кулон прекрасно пасував до моїх сережок акуратного мініатюрного браслета з такими ж діамантиками.

Подарунок радував око, проте викликав легкий смуток у серці. І ігнорувати це відчуття мені було не під силу. Десь на краю свідомості лунали огидні голоси й твердили, що я справжня дурепа. Владислав навіть не спробував поговорити зі мною по-людськи чи хоч якось прояснити ситуацію. Він вкотре забажав проігнорувати проблему.

***

Водій Владислав приїхав по мене заздалегідь, привізши із собою кілька пакетів із мого улюбленого італійського магазину одягу й люб’язно повідомив, що одягнути я маю саме це. Подякувавши, я підійнялася у спальню й зі злістю кинула пакети на ліжко. Я ненавиділа, коли Влад вирішував за мене, що мені вдягнути, яку зачіску зробити й взагалі — як себе поводити, як посміхатися та що говорити. І якщо на початку сімейного життя він просив та радив, то тепер — вимагав. Сперечатися із ним було практично неможливо.

— Моя дружина має виглядати розкішно, — твердив Влад, щоразу як я обурювалася стосовно його пропозицій. Мій гардероб мені подобався і я не бажала виглядати, як більшість багатих снобів, одягаючи на себе лише речі іменитих дизайнерів.

З кожною такою витівкою, я божеволіла ще більше, розуміючи, що так далі жити не можна. Чоловік не може контролювати моє життя і кожен мій крок лише тому, що боїться осуду громадськості. Так, він публічна особа і до нього відповідно завжди посилена увага зі сторони людей, та всьому є межа. Можливо, сьогодні мені вдасться поговорити із Владом відверто й пояснити йому усе. Або ж...

Я взяла до рук мобільника і набрала номер чоловіка. За цілий день він мені так ні разу не відповів, ані на дзвінок, ані смс. І це бісило до чортиків. Я розумію, що у нього незабаром відбудеться бій і підготовка до нього вкрай важлива. Та дідько, так не можна!

Влад не відповів і цього разу, тому я вирішала подзвонити у спортивний комплекс, де зазвичай відбуваються його тренування.

— Так, слухаю, — на тій стороні зв’язку пролунав писклявий голос Марини.

Марина Смигач — власниця спортклубів, де тренується мій Влад та донька його тренера.

— Поклич, Влада, будь ласка, — якомога ввічливіше мовила я, хоч насправді хотілося післати цю дівку під три чорти.

— Він зайнятий, — Її зухвалість та наглість іноді не мала меж. Як і бажання спокусити мого чоловіка.

— Нічого, для мене знайде час.

— Не впевнена, — її тон та слова мене дратували.

— Марино, прошу, поклич мого чоловіка. Це важливо.

Скільки разів я благала Влада змінити собі тренера й викреслити із нашого життя цю ненормальну сімейку, та чоловік щоразу відмовлявся мене слухати. Йому подобалось співпрацювати зі Смигачем й шукати нового тренера, він не бажав. З часом, я просто змирилась із категоричністю чоловіка й перестала звертати на такі речі свою увагу, мінімізуючи моє спілкування із цими людьми.

Влад не бачив нічого поганого в тому, що Маринка — а саме так називав її мій чоловік — завжди привітна та ввічлива з ним. Адже він — найголовніший та найкращий спортсмен, якого коли-небудь тренував її батько. І саме Влад приніс славу та популярність спортивним комплексам Смигача. Я ж бачила в ній конкурентку.

— Твій чоловік і мій батько зараз на зустрічі із новими спонсорами. Якби я навіть хотіла, то не покликала б його до телефону.

Я була впевнена. що це брехня. Бо ніхто не проводить такі зустрічі так пізно. Й тим більше, що сьогодні ввечері у нас із Владом побачення. Він би мене попередив про таке.

Як де мене дратує ця дівка!

— Гаразд, дякую за допомогу. — Не очікуючи відповіді, я скинула виклик й жбурнула телефон на ліжко.

Зняла із себе одяг і попрямувала до ванної. Холодний контрастний душ перед побаченням, мені не завадить. А Влад, Влад зачекає. Якщо насправді кохає мене.

Та чомусь, я починаю сумніватися в його почуттях...