Гвендолін - Олеся Лис

Холодний морський вітер тут же пробирається під одяг, змусивши зіщулитись від неприємних відчуттів. Окидаю поглядом пристань, вишукую потрібний мені корабель. Деякі вже відпливають, кілька з них тільки-тільки прибули, і капітани роздратовано кричать на членів команди, поки ті швартують судна біля причалу.

На секунду у мене пересихає в роті, а пульс у вухах починає голосно стукати. Я просто не можу повірити своїм очам. Тру опухлі після сну повіки і знову дивлюсь на один з кораблів. Не може бути. Це ж не просто ерійська куррага, це ... це «Чаклунка», один з кораблів батька! І якщо б в самому кораблі я могла засумніватися, то високу потужну фігуру Кіана Мелорі я не сплутаю ні з ким.

- Тату!