Імперія обіцянок та гріхів - Кері Блек

- Він там, — прошепотіла Серія, дивлячись у щілини воріт.

- Це виглядає… занадто просто, — насторожено відповіла я, оглядаючись. Інші ключі мені давались важче.

Серія підійшла ближче і торкнулася воріт, вони розкрилися та в ту ж мить навколо запанував пронизливий звук. З-під каміння виринув гігантський кальмар з палаючими червоними очима. Його щупальця були вкритими гострими шипами та вони потягнулися до нас.

- Пастка! — вигукнула Серія, різко відпливши.

Я кинулася вбік, уникаючи щупальця, яке обвивалися навколо мене. Вода навколо кипіла від руху створіння.

- Як його перемогти? — закричала я, обертаючись до Серії.

- Його слабкість — світло! Але ми у глибині, тут його немає! - крикнула мені Серія, прутко ухиляючись від щупалець.

Я швидко згадала свою магію. Мої руки спалахнули вогняним світлом, яке змусило воду навколо нагріватися. Я спрямувала потік світла прямо в очі монстра. Кальмар закрутився у шаленстві, його щупальця били навмання, піднімаючи величезні потоки мулу.

- Він засліплений, але ненадовго! — попередила я, намагаючись утримати магію, яка під водою дуже погано працювала.

- У нас є план? — вигукнула Серія.

Не здохнути, - хмикнула в думках. 

- На рахунок три, тікай! - закомандувала я. - Пливи та не озирайся.

- А ти? - мовила вона, дивлячись на мене з підозрою.

- Я знаю, що я роблю! - промовила та відчула, як кисень починає покидати мене. - Один, два…

Я більше не могла дихати. В очах починало темніти, а мій рот то відкривався, то закривався марно намагаючись ковтнути повітря. 

- Три! - видихнула я та на останньому подиху направила потік світла в гігантського кальмара та попливла до ключа.

Кальмар хаотично розмахував щупальцями та я маневрувала між його ударами. Серія схоже зрозуміла мій план і я помітила як її сріблястий хвіст промайнув вже десь далеко.

І більше я нічого не відчувала. Ні як торкаюсь ключа, ні, як портал відносить мене до нового світу...

Від автора: 

Ключ в королівстві Люксорії 

Гігантський кальмар