Імперія обіцянок та гріхів - Кері Блек

- Про що ви говорите? - втрутився Ліан, озираючись то на мене, то на Аделію, з явною розгубленістю.

- Про прощання, - коротко відповіла я, намагаючись не дозволити голосу зірватися. 

- Прощання? - він здивовано насупився. - Лісо, ти що, всерйоз зібралась нас покинути?

Я кивнула, відчуваючи, як важчає серце.

- У кожного свій шлях, Ліане, - відповіла я. - І мій приведе мене далеко звідси. Але не думай, що я забуду вас.

- Звісно ти не забудеш мене, - посміхнувся Ліан, розуміючи, що я не жартую. - В нас доля. Я певен, що це не остання наша пригода. 

Я не витримала та обійняла його. 

- А ти рішуче налаштована. Люблю таких! - пожартував він та міцно обійняв у відповідь. 

Мальвіна була другою, хто підійшов попрощатись. 

- Знайди те, що зробить тебе щасливою, - мовила вона та ніжно обійняла. - Та памʼятай життя це не лише битви. 

- Бережи себе, - коротко промовив Каель та потиснув мені руку. 

- А ти бережи її, - тихо, щоб почув лише він мовила я. Та Каель кивнув усміхаючись. 

Аделія дивилась на мене своїми пронизливими зеленими очима, які завжди здавалися сильними й непохитними, але зараз у них була тепла суміш турботи та тривоги.

- Ти не повинна боротись за їх правилами, - сказала вона, і в її словах звучало більше, ніж проста порада. Це був заклик, спроба допомогти мені знайти свою дорогу, а не ту, яку вибудували для мене інші.

Я зустріла її погляд, але слова застрягли в горлі. Я знала, що вона права, але водночас не могла зрозуміти, що означає «їх правила» і чи вистачить мені сили боротись за свої.

Замість відповіді я лише кивнула, а всередині вирувала буря емоцій. Розгубленість, біль від прощання, страх перед невідомим - усе це накрило мене хвилею, яку я не могла приборкати.

Я мовчки дістала з сумки папірець та написала короткого листа мамі та дала в руки Аделії. 

- Передай це їй, а то хто знає, що мене чекає попереду, - мовила я тихо. Сестра кивнула, зрозумівши без слів кому потрібно передати. 

Я нахилилась та підняла ключ з землі. За мить він оточив мене сяючим світлом, і я відчула, як зв’язок із цим місцем і людьми, які стали мені рідними, почав рватися.

Від автора:

Ключ в королівстві Ацидія